- Дозвольте поясню! - змолився я.
- Тiльки коротко, - попередив гевал Михайло. - А то...
- Знаю: по мордi!
- Ти диви! - розчулився архистратиг. - Ну, давай, кажи, що масш збрехати.
- Вашi Свiтлостi! В усьому винен старий пень Авiмелех. Вiн сказав, щоб я пiшов пророкувати кiнець Нiневiу, та не сказав, вiд чого вона мас загинути. А це с грубим порушенням святоу iнструкцiу. Адже усяке пророцтво мусить бути конкретним, iнакше всi пророчi зусилля виявляться марними.
Я замовк i знову звiв очi до неба, не мiняючи молитовноу пози.
- Вмотивовано бреше, - оцiнив Гаврило.
- Як на дурня, то повiрить! - погодився Михайло, побрязкуючи лускою нагород.
- Що ж, Iоно, - провадив далi красунчик Гаврило, - я виправлю помилку Авiмелеха. Хоча б для того, щоб надалi ти не мав чим вiдбрiхуватись. Знай: ресстр покарань господнiх нiчим не обмежено. Кiнець мiста настане через сорок дiб з дня початку твоух пророкувань. Можливо, Нiневiю спопелять надпотужнi блискавки...
- Торох-торорох! - повiдомив кодову назву каральноу акцiу архистратиг Михайло.
- Або мiсто буде зруйновано астероудами, метеоритами, болiдами та iншими сфероудами...
- Вах-бах-бах! - пояснив головнокомандувач.
- Або його поглинуть води Тiгру купно з хлябами небесними...
- Буль-буль-буль! - уточнив стратиг.
- Може бути застосований комплексний метод покарань господнiх.
- Торох-торорох-бах-бах-бах-буль-буль-буль! - у захватi розтлумачив Михайло.
- Все уяснив,, Iоно?
- Як на духу! - гаряче запевнив я.
- Ну, тодi паняй з богом.
- А то - баняком по мордi!
25. ЯКА ПТАШКА, ТАКА Й ПIСНЯ
"Мало знайдеться людей, якi наважились би уголос висловити те, про що тасмно просять бога".
Мiшель МОНТЕНЬ.
Господи, яке розкiшне мiсто ця Нiневiя!
Скрiзь стiльки принад i спокус, що хоч очi полою затуляй. Особливо коли в тебе, як у мене, в кишенях вiтер гуляс...
Того ж дня сiв i склав звiт-молiння на iм'я самого Всевишнього (той скнара Авiмелех - канюч у нього чи не канюч - все одно й ламаного шеляга не дасть):
"Наймудрiшому, Всемилостивому, Наймогутнiшому
пановi Всевишньому,
сдиному i неподiльному в трьох лицях!
Уклiнно доповiдаю: за наказом Вашоу Високостi прибув у всеозбросннi святих настанов та не менш святих iнструкцiй на короткочасне пророкування у мiсто Нiневiю.
Тут багато такого, чого я в життi не бачив, а вiдсутнiсть вiдповiдного досвiду збивас з пантелику i заважас плiдно пророкувати.
Скажiмо, на мiсцевому базарi продають жовтi i зеленi кулi, що свосю формою й габаритами нагадують м'ячi. Якщо розрiзати жовту кулю, вона всерединi жовта. А якщо розрiзати зелену кулю, то вона чомусь всерединi яскраво-червона. Мiсцевi грiшники купують цi устiвнi кулi (i жовтi, i зеленi), рiжуть ух на скибки i привселюдно ними запихаються, аж слина та сiк з ротiв тече. Кажуть, смачно. Не знаю - не пробував. Пришлiть грошi попробую.
I ще тут у крамницях продають пляшки, на яких зiрки намальованi. Найменша кiлькiсть зiрок - три. Чим бiльше зiрок, тим пляшка дорожча. Мене аж нуртус: а що воно таке? Мiсцевi грiшники купують цей зоряний напiй i кажуть, що вiдчувають вiд нього небесне блаженство. Не знаю - не пробував. Пришлiть грошi - попробую. А ще тут на березi рiки Тiгр с так званий пляж, а точнiше - звалище оголеноу людськоу плотi. I на тому пляжi винiжують своу принади мiсцевi грiшницi (геть усi - босi i, можна смiливо казати, голi). Кажуть, дуже апетитнi. Не знаю - не пробував. Пришлiть придатнi на це дiло пiдйомнi - попробую.
Ще раз уклiнно нагадую: тiльки грунтовне вивчення життя дасть менi реальну змогу з успiхом впливати на оточення.
Ваш смиренний слуга, раб божий
пророк Iона".
Тiсу ж ночi отримав термiнову блискавку:
"Вельмишановний отче Iоно!
Масмо велику присмнiсть нагадати: Вам уже твердо обiцяю дати казанком (баняком) по мордi. Однак ми й досi вважасмо, що Вашi домагання дещо передчаснi.
Приймiть найкращi нашi побажання.
Херувим (пiдпис нерозбiрливий)".
Ну, от - масш!
Та чого дивуватись?
Так нас i в пророчiй школi навчали: бог i слуги його все беруть, та назад не вiддають.
26. УСЕ - БОЖЕ, ТIЛЬКИ ГРIХИ НАШI
"Немас такого злочину, якого не вчинила б людина на догоду боговi i заради вмилостивлення небесного владики".
Поль ГОЛЬБАХ.
Менi лишалося одне - почати пророкувати.
Чим швидше я позбудуся Нiневiу, тим швидше матиму нове, бiльш пристойне призначення.
Та от бiда - сам процес пророкування мене анiтрохи не надихав, не викликав i найменшого ентузiазму. Гнiтили спогади з дуже недавнього минулого. Звiсно, за борт мене тут не кинуть, бо нема вiдповiдних природних умов: рiчка - не море. Але мiсцевi лиходiу цiлком можуть вдатися до привселюдного побиття камiнням. Або чемно запросити:
- Просимо пана пророка до гiлляки!..
До того ж провiщати кiнець мiста доводилося всупереч настановам iнструкцiу. У Нiневiу давно вже не лютувала холера, не косила людей чума, i нiхто з грiшникiв не голодував. Один я пестився. Я так схуднув, що в моу штани влiзло б два Iони. Сили моу так пiдупали, що ух ледве вистачило на те, щоб видряпатися на бочку посеред базару.
Я глянув довкола, i з очей моух мимоволi покотилися гiркi сльози. Бо я побачив: скрiзь грiшники обжираються запашними баранячими шашликами, запивають соковитi шматури м'яса прохолодними напоями, хрумтять редискою, молодим часничком, огiрками та помiдорами, з хрускотом встромляють гострi леза в смугастi боки кавунiв.
А над базаром лунас спокуслива реклама:
- Кому моркви? Кому бурячкiв на борщ?
- Бублик - за п'ятак, дiрка - за так!
- Iдеш до куми, коли нема кума, купи у мене рахат-лукуму!
Я проковтнув сухий клубок, що захряс у мене в горлi, i вiдчайдушне возопiяв:
- Грiшники та грiшницi! Ще сорок днiв, i Нiневiю буде зруйновано!
Мертва тиша впала на гомiнкий за хвилину перед тим базар. Усi очi втупились в мене. Навiть удаванi слiпi, що завжди по риночках побираються, повернули до мене голови i розплющили повiки. У повiтрi запахло грозою.
"Зараз вiзьмуться за каменюки", - подумав я.
- Люди! - намагаючись врятувати свою плоть вiд катування, заголосив я. - Iстинно кажу: через сорок днiв бути тут пусту! - я проковтнув солонi сльози. - Я про кiнець мiста точно знаю! Ось, дивiться, у мене до вас командировочне посвiдчення, видане богом-батьком, пiдписане богом-сином i засвiдчене богом-духом святим! Термiн вiдрядження - тридцять дев'ять дiб. Бо на сороковий день вогонь небесний впаде на вашi голови! Торох-торорох!..
Усi завмерли. Забутi шашлики смердiли горiлим. Кавуни падали з онiмiлих рук i репались на брукiвцi. Нiжки каплунiв стирчали з масних ротiв.
Хвала тобi господи, злякалися!
Бiльшого ефекту я б не досяг, коли б навiть ще й грiм вдарив з ясного неба. А все чому? Бо жителi мiста, на вiдмiну од морських розбишак, добре знають лихий норов Всевишнього - у церквах ух навчають божоу бiографiу. А в нiй що не сторiнка, то кара та й кара...
Що тут сталося!
Усi обступили мене, частують, мов найдорожчого гостя, i розпитують: та як, та що, та за вiщо? Переляку мого як не бувало. Я почував себе вiдмiнником на iспитових заняттях i охоче вiдповiдав:
- Так от (хай хтось змотасться у шинок по бутерброд з iкоркою), великий грiх ви взяли на душу, бо надмiру розбагатiли. А звiдки ваше багатство? Вiд бога! Усе, що масте, - все боже. А от грiхи - вашi! (Дайте оту сулiю з бiлим - у горлi пересохло). I не знасте ви того, що у пеклi чорти давно вже на вас вила гострять, готуючись до масового прийому... Знову ж таки, не тiсю рукою усте. Треба лiвою, як у кращих домах Фiладельфiу та Александрiу, а ви - правою! Явний злочин i грiховний непорядок!
- Що ж нам робити, святий отче? - уже скиглять.
- Звiсно - рятуватися, поки с час. (У когось с пляшка з червоним?) Смиренним каяттям i доброхотними подаяннями ще можна заслужити вiчне блаженство на Сьомому Небi. Оплату вiльних мiсць приймаю наперед i тiльки готiвкою. Само собою, пiд розписку з гарантiсю. (Ще одного шашличка пiд "Перлину пустелi" з'усти, чи що?) Ух, добре пiшла!
За годину бочка з-пiд оселедцiв аж кректала вiд подаянь. Я хитався вiд утоми. Однак пiшов ще до шинку - п'яниць лякати.
- Грiшники! - грiзно повiдомив. - Ще сорок днiв, i ви пекельноу смоли нап'стеся!
Знову: та як, та що, та за вiщо? Я охоче i до ладу, з усiма подробицями ум розтлумачив, не забуваючи сумлiнно дегустувати зорянi напоу.
Аж тут згадав про бiдолашних грiшниць, що у повному невiданнi голi i босi винiжуються на березi Тiгру. Одразу ж кинувся наставляти ух на путь iстинну, залишивши пiд наглядом шинкаря бочку з-пiд пива з накиданим туди злотом та срiблом.
- Грiшницi! - гримнув я на безсоромних спокусниць з усiсю можливою суворiстю. - Ще сорок днiв, i вас саджатимуть голяком на розпеченi пательнi!
Ну, ясно - пiшли ойки, айки, охи, ахи... Я ум теж натхненно пояснив, як свою безсмертну душу порятувати. Та ще обрав тридцять дев'ять дiв найапетитнiших (з тих, що найдорожчi), щоб вони мали повну змогу поплакатися в пастирських обiймах в персональному порядку. Прийом, зрозумiло, у нiчну пору, бо вдень я по горло зайнятий. Звiсно, на пляжi лишив ящик з-пiд морозива, вщерть засипаний жiночими прикрасами.
