Т. е., духи её не интересуют. Но отсюда вовсе не следует, что их нет. И что она не интересует их (например, Кобылянская получила от них приказ не забывать свою подругу).
"…Коли тії духи справді існують, то вони недобрі і нещирі…".
Само собой разумеется, потому что они — нечистые духи.
"…Коли вони все знають, то чому не кажуть просто, без загадок, замилювання очей, при помочі якихсь дурних столиків, мисочок і т.і.?".
Потому что они суть бесы.
"…Коли не знають нічого, то чому так просто не признаються: не питайте, люди добрі, бо ми такі самі мудрі як і ви? коли знають, та не вільно їм щиро казати, то чому не мовчать, а кокетують з бідними людьми: а я щось знаю, а тобі не скажу!". Потому что слово "диавол" в переводе с греческого означает "лжец".
"…У всякім разі такі, якими вони показуються на сеансах, вони дуже подібні до гарних масок і доміно банальних маскарадів і мені особисто дуже несимпатичні…". Эти духи ей не симпатичны. Зато она симпатична им. Чем? Неуправляемыми страстями, на которых и паразитируют бесы.
"По-моєму, так поводитись, як вони, можна порядній людині тільки на 1-го квітня, — з рештою, може, у духів інша етика, і я до неї не доросла…" Да, у бесов "інша етика". И ведут они себя совсем не так, как "порядна людина": у них круглый год стоит безбожное 1-е апреля.
"Бачите, яка я невдячна, — духи мене протегують перед кимсь, а я так про їх! Ой же, побачимо, чи дуже розсердяться". А чего сердиться? Им очень нравится, когда их не признают. С такими людьми, которые не соблюдают правил душевной и духовной техники безопасности, они делают всё, что пожелают.
"Я собі подумала, що, може, хтось буде вражений отим, що тут написано? Нехай вибачить, я не хотіла його вразити ні насміятися над його вірою, коли то вже віра. Тільки ж хтось питав, як хтось думає, то хтось мусив щиро сказати, інакше було б негідно нас обох…". С такой бы деликатностью, как к своей любимице, да и к другим верующим относиться. Однако здесь, как и во всём, — двойные стандарты. Что дозволено Юпитеру (т. е. Ольге Кобылянской), то не дозволено быку (т. е. христианину). Ниже еще увидим рвение Украинки в ее воинствующем атеизме.
"Я взагалі давно вже втратила віру в духів і спіритичних і всяких інших, добрих і злих, небесних і підземних (та, власне, свідомо й не мала ніколи тії віри), а часом, в хвилини подразнення нервового, щось одзивається, як, напр., страх дзеркал в ночі, прикре почуття від темряви і т.і., певне, се якісь спогади фанстастичного настрою мого дитинства, але я знаю, що то "пережитки", — вірю ж я тільки в одного духа, того, що про нього співав Гейне в своїй "Гірській ідилії" і що йому служили всі найсвітліші душі людскі. І з мене тієї віри досить. Той дух може замінити всіх духів, що грають на столиках, бо той дух грає просто на серцях людських і що може, то творить просто, без містифікацій, і створив він найкращі діла людської штуки через своїх обранців. А що створили спіритичні духи, окрім нападів істеричних? "По ділах їх пізнаємо їх", — сказано в Євангелії".
Вопрос интересный: "А що створили спіритичні духи, окрім нападів істеричних?" Ответ прост. Спиритизм возник в Америке в XIX веке. Но эти "духи", т. е. бесы, существовали и раньше. Они действуют и помимо спиритических сеансов. Только делают не "что", а "кого". Они "делают" бесоодержимых. А их "дела" — это всё то, что натворили бесоодержимые люди. Поэтому Спаситель и повторял в Нагорной проповеди: "Берегитесь лжепророков, которые приходят к вам в овечьей одежде, а внутри суть волки хищные: по плодам их узнаете их. Собирают ли с терновника виноград или с репейника смоквы? Так всякое дерево доброе приносит плоды добрые, а худое дерево приносит и плоды худые: не может дерево доброе приносить плоды худые, ни дерево худое приносить плоды добрые. Всякое дерево, не приносящее плода доброго, срубают и бросают в огонь. Итак по плодам их узнаете их" (Мф.7:20).
Украинка не верит в духов. Но их от этого не убудет. Потому что незнание законов природы не отменяет их действия. Незнание принятых в обществе законов не освобождает от ответственности за их нарушение. А нежелание признавать духов не освобождает от их присутствия. В первые века христианства Отцы Церкви предупреждали, что никогда враг рода человеческого не будет так силен, как в эпоху, когда люди перестанут в него верить и перестанут прибегать к Божьей помощи. Это справедливо для всего человечества (атеистический и богоборческий XX век по эффективности человекоубийства превзошел все прошлые столетия вместе взятые). Это справедливо и для отдельного человека.
Апостол Павел учил: "Плод же духа: любовь, радость, мир, долготерпение, благость, милосердие, вера, кротость, воздержание" (Гал. 5:22). Украинка же, еще в начале знакомства, предупреждала Кобылянскую: "Ви порівнюєтє мене навіть з ангелом, але, дорога пані, щоб ви знали, тому ангелові приступна часом така ненавість, яка за певне скинула б його з неба, коли б навіть він туди дістався якимсь чудом. Не така сторона наша російська (ба й австрійська!) Україна, щоб виховувати ангелів…" Но неужели Украина способна воспитывать только падших ангелов, т. е. чертей?
Длинное письмо против духов заканчивалось так: "Хтось когось дуже жалує і любіть, з охотою і сів би, і ліг навколо когось, і розважив би ліпше, ніж ті духи (хтось на них ревнивий), духи не можуть любити, а хтось може і любить. Хтось".
Итак: "По ділах їх пізнаємо їх", — сказано в Євангелії". Полезный совет. Но из Евангелия отброшено главное. Апостол Павел говорит: "Господь есть Дух" (2 Кор. 3:17). Но Господь Украинке ни к чему. В Благую Весть она не верит. А верит она Гейне.
Что же это за "дух", о котором пел Гейне в своей "Горной идиллии" и которому служили "всі найсвітліші душі людські"? Эту "идиллию" она перевела:
А тепер дійшов до літ я,
І читав, і мандрував,
Я в святого духа віру
Щирим серденьком прийняв.
Дух святий із давніх давен
Та й тепер вчиня дива,
Він ярмо неволі й замки
Злих тиранів розбива.
Этот "дух", разбивая ярмо неволи и замки тиранов, занимается революционной деятельностью. Иисус Христос, будучи носителем всей полноты Святого Духа, ничем подобным не занимался. Он призывал отдать кесарю кесарево, а Богу — Богово. Святой Дух прежде всего соединяет стяжавшего Его человека с Богом. У Гейне о Боге нет ни слова. Его "дух" занят только мирскими делами:
Давні смертні рани гоїть,
Відновля людські права,
Поміж людом чесним, добрим, —
Рівність, воля настава.
Дух святий жене темноту
І химери чорні пріч,
Що псують кохання й втіху,
Дражнять нас і деньі ніч.
Збройних лицарів багато
Дух святий собі обрав, —
Щоб його чинили волю,
Душу їм одважну дав.
Эти гордые рыцари (а гордыня с благодатью Святого Духа, как известно, несовместима) вооружены дорогими мечами. Со своими хоругвями они напоминают каких-то крестоносцев:
Дорогі мечі в них сяють,
Корогви святі у них!
Ти б хотіла, любко, бачить
Гордих лицарів таких?
Ну, поглянь на мене, любко,
Сміло глянь і поцілуй,
Бо святого духа лицар,
Сам такий я, — не здивуй!
Любка, очевидно, была заинтригована: оказывается, один из этих гордых рыцарей — это сам певец, её собеседник. Каков "дух" этого поэта, такие у него и молитвы. Вот "молитва" Гейне:
Хто благає матір божу,
Хто святих Петра і Павла,
Я ж одну благаю тільки —
Сонце ясне, любку гожу:
"Будь до мене прихильніша,
Дай розкоші, поцілунків!
Ти, з дівчат найкраще сонце,
З сонців дівчина ясніша!
Любке уже молиться начинают. Таков был "дух" Гейне. Таким же был и "дух", в которого верила Украинка. Любка, правда, была другая.
* * *
"Дух" Гейне — чисто мирской "дух", или "дух" мира сего. И стоит за ним князь мира сего. Именно он бросает людей в атеизм, богоборчество и революцию. Друзьями политического эмигранта Гейне в Париже были политэмигранты Маркс, Энгельс и прочие революционеры. Советы Маркса поэт очень ценил и учитывал. Гейне хорошо узнал своих друзей и справедливо называл их "обожествившими себя безбожниками". Он знал, о чем говорит. Маркс, например, дебютировал в печати со своими "Неистовыми песнями". В одной из них фигурирует некий скрипач, у которого "скрипка яростно хохочет". У него интересуются:
