Злії воріженьки,
Та пригодоньці моїй!
Гей, не втішайтесь,
Злії воріженьки,
Та пригодоньці моїй!
Бо моя пригода -
Козацькая врода,
Так, як ранняя роса:
Що вітер повіє,
Сонечко пригріє -
Роса на землю впаде.
Що вітер повіє,
Сонечко пригріє -
Роса на землю впаде.
Що вітер повіє,
Сонечко пригріє,
Роса на землю впаде -
Так моя неслава,
Людська поговірка,
Усе марно пропаде!
Так моя неслава,
Людська поговірка,
Усе марно пропаде!
Наїхали пани
Та ще й орендарі,
Воли й вози забирають...
Гей, беріть же ви
Усю худібоньку:
Не маю вам що казать!
Гей, беріть же ви
Усю худібоньку:
Не маю вам що казать!
А я, як жив буду,
То все те здобуду:
Воли й вози покуплю,
Мережані ярма,
Тернові занози
Ще ж бо й сам я пороблю!
Мережані ярма,
Тернові занози
Ще ж бо й сам я пороблю!
На людськую славу
Й тую поговірку
Ще раз у Крим ісходжу:
Повні вози солі,
Повні мажі риби
Ще додому привезу!
Повні вози солі,
Повні мажі риби
Ще додому привезу!
Ох, у неділеньку рано-пораненьку
Ох, у неділеньку рано-пораненьку,
Ох, і зібрав женців а той Коваленко.
Да й усе женці да й одбірнії,
Поробив їм серпи да все золотії.
Ой повів женців на ярі долини,
На ярі долини, на яру пшеницю.
"Ой жніте, женчики, обжинайтеся,
І на чорную хмару озирайтеся,
А я піду додому пообідаю,
Жінку та діточок да одвідаю".
Ох, і жнуть женці, розжинаються,
На чорную хмару озираються.
Ой то ж не хмара, то орда іде,
А Коваленко та передок веде.
В’язали руки да сирицею,
А залили очі да живицею.
А залили очі да живицею,
А скували ніжки да скрипицею.
"Ой повій, вітроньку, да з-під ночі,
Да розкуй мої да руки-ніженьки,
Ох, повій, вітроньку, з-під темної ночі
Да на мої ж на карії очі!"
Очерет тріщить
Очерет тріщить
І вода плющить,
А кум до куми
Судака тащить.
А кум до куми
Судака тащить.
"І кумочко,
І голубочко,
Звари мені судака,
Щоб і юшка була.
Звари мені судака,
Щоб і юшка була.
І юшечка,
І петрушечка,
Кума моя, кума люба,
Кума-душечка!
Кума моя, кума люба,
Кума-душечка!
І пить будем,
І гулять будем,
А смерть прийде -
Помирать будем!"
А смерть прийде -
Помирать будем!"
Пийте, братці, попийте
Пийте, братці, попийте,
А на землю не лийте! (2)
Напийтеся всі п’яні,
Не будете упрямі!
Веселітесь, пляшіте,
Друг друга потішите.
Ні о чім нам тужити -
Пива велим налити! (2)
Подпивши як гораздо,
Пойдем потім всі разно.
Болить голова больно -
В постелі лежать полно!
З постелі як восставши,
Ті же чарки в руки взявши, (2)
Другую ту як вип’єм,
Всім много літа кликнем.
Многая літа, многая літа,
Многая літа!
Питається сон дрімоти
Питається сон дрімоти:
- Де ми будем ночувати?
Де ми будем ночувати,
А в которій будем хаті?
- Там, де хата тепленькая,
Де дитина маленькая,
Там ми будем ночувати
І дитину колихати.
Підем, пане-брате, од хати до хати
Підем, пане-брате,
Од хати до хати.
Щирим серцем людям добрим
Заколядувати.
Ой як ся ж ми маєм,
Кожного спитаєм.
Щастя-долі і здоров’я
В житті побажаєм.
Була нічка темна,
Та вже ясна стала,
Як у в яслах вічним світом
Людям возсіяла!
Не спати, не спати,
Да й іти вітати,
Нарожденному Месії
Свій поклін віддати!
Пішла мати на село
Пішла мати на село
Ґречну муку добувати,
Гречаники учиняти,
Своїх діток годувати.
Приспів:
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої білі,
Чогось мої гречаники
На скорині сіли.
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої смачні,
Чогось мої гречаники
Не вдалися вдачні.
Молов батько, не віявши,
Пекла мати, не сіявши,
З помийниці воду брала,
Гречаники учиняла.
Приспів:
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої білі,
Чогось мої гречаники
На скорині сіли.
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої смачні,
Чогось мої гречаники
Не вдалися вдачні.
"Іди, старий, до криниці,
Іди за водою,
А ми зварим обідати
Удвох із кумою".
Приспів:
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої білі,
Чогось мої гречаники
На скорині сіли.
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої смачні,
Чогось мої гречаники
Не вдалися вдачні.
Зараз кашу без пшона,
Без солі зварила,
І без хліба татусенька
Їсти посадила.
Приспів:
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої білі,
Чогось мої гречаники
На скорині сіли.
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої смачні,
Чогось мої гречаники
Не вдалися вдачні.
Сидить тато в кінці стола,
Опустивши вуха,-
Усякому так буває,
А хто жінок слуха.
Приспів:
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої білі,
Чогось мої гречаники
На скорині сіли.
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої смачні,
Чогось мої гречаники
Не вдалися вдачні.
Пливе човен води повен
Пливе човен води повен
Та все хлюп, хлюп, хлюп, хлюп. (3)
Іде козак до дівчини
Та все тюп, тюп, тюп, тюп. (3)
Пливе човен води повен
Та накритий листом. (3)
Не хвалися, дівчинонько,
Червоним намистом. (3)
Бо прийдеться, доведеться
Намисто збувати, (3)
Молодому козакові
Тютюн купувати. (3)
Пливе човен води повен
Та накритий лубом. (3)
Не хвалися, козаченьку,
Кучерявим чубом. (3)
Бо прийдеться, доведеться
Під аршин ставати, (3)
Молодого козаченька
В військо віддавати. (3)
Пливе щука
Пливе щука з Кременчука,
Пливе собі стиха;
Хто не знає закохання,
Той не знає лиха.
Пливе щука з Кременчука,
Луска на ній сяє;
Хто не знає закохання,
Той щастя не має.
По дорозі жук, жук
По дорозі жук, жук,
По дорозі чорний;
Подивися, дівчинонько,
Який я моторний.
Який я моторний
І в кого я вдався!
Хиба даси копу гроший,
Щоби женихався!
По дорозі галка,
По дорозі чорна,
Подивися, козаченьку,
Яка я моторна.
Яка я моторна,
Гнучка чорнобрива!
Як побачиш, аж заплачеш,
Що я вередлива!
По садочку ходжу
По садочку ходжу,
Кониченька воджу...
Через рідну неньку
Нежонатий ходжу.
Через рідну неньку
Нежонатий ходжу.
Через рідну неньку,
Через рідні сестри
Не можу кохану
До дому привести.
Не можу кохану
До дому привести.
Доля моя, доле,
Що мені діяти...
Тільки тебе одну
Буду вік кохати.
Тільки тебе одну
Буду вік кохати.
По садочку ходжу,
Кониченька воджу...
Через рідну неньку
Нежонатий ходжу.
Через рідну неньку
Нежонатий ходжу.
По той бік гора
По той бік гора,
По цей бік гора,
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря.
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря.
Ой то ж не зоря -
Дівчина моя
З новесенькими та відерцями
По водицю йшла.
З новесенькими та відерцями
По водицю йшла.
"Дівчино моя,
Напій же коня
З рубленої криниченьки,
З нового відра!"
З рубленої криниченьки,
З нового відра!"
"Козаченьку мій,
