Снiжинка (з легкою посмiшкою слiдку за Муленом. Потiм входить з ним в атель й пита ). Месь , певно, хоче спитати madame, як вона вiдноситьс до теорiї мистецтва Гюйо? (Лукаво посмiха ться).
Мулен (смiючись). Мадемуазель Снiжинка чудесно вмi проходити до самого дна душi людини. Ви якраз вгадали мо та мне бажання.
Снiжинка. Я надзвичайно рада! I думаю, що мадам Пантера - чи то пак! - мадам Каневич з великою охотою скаже вам. Я пiдкреслюю, месь , вам, бо з другими вона не охоче про це балака . Месь Мулен не вiрить? О, в такому разi вона нiчого не скаже, й ви нiчого не зна те. Розумi те? Хто в себе не вiрить, тому нiхто другий не повiрить. (Лукаво). А в таких справах, як "теорiї мистецтва", треба в себе вiрити.
Мулен (розумiючи її). Ха-ха-ха! Може б, ви менi дали кiлька лекцiй вiри в себе!
Снiжинка. З охотою. Перш усього треба кувати залiзо, поки воно гаряче. Раз. Comprenez?[3] Друге: чого хочеш, те мусиш вважати найбiльшим за все. Два. Comprenez? Трет . "Теорiя мистецтва" мусить обговорюватись не... не пiд носом у мужа. Voilа tout, mon ami![4]
Мулен. Дуже прохаю вибачення, шановний професоре, але мушу запитати: який ви ма те емпiричний грунт для ваших многоцiнних тезiв?
Снiжинка. Мужчинi це дуже трудно зрозумiти, але женщина зразу бачить. Раджу вам довiритися моїм тезам.
Мулен. З великою при мнiстю. Але... Але ще одно питання. Бачите, держусь того вузько утилiтарного погляду, що людина все робить, навiть дрiбницi, маючи себе на увазi. Така моя фiлософiя..! от, збираючи перли, якi сипле менi мадемуазель Снiжинка, я хотiв би уяснити собi, якi перли вона, збере за це? Ха-ха-ха!
Снiжинка. Снiжинка буде задоволена щастям свого ближнього.
Мулен. Який зветься Бiлим Медведем?
Снiжинка. Фi, mоn cher[5], ви ма те поганий смак ставити крапки над "i".
Мулен. Pardon![6] (Посмiха ться, тре руки, ходить по хатi. Зупиня ться). Нi, слухайте, серйозно ви ма те дiйснi пiдстави до таких порад менi? Га?
Снiжинка. Я маю серйознi пiдстави. Раджу слухатись мене. Потiм от що: ви хочете купити полотно Корнiя?
Мулен. Хочу. Чудесне полотно... Власне, не так той... школа, розумi ться, трохи...
Снiжинка. Не крутiть. Полотно - чудесне. I ви на ньому заробите в двадцять раз бiльше.
Мулен. О, мадемуазель!
Снiжинка. C'est ca[7]. Нiчого! Але раджу вам зараз не купувати. Розумi те? Не купуйте!
Мулен. О? Вiн виставить її в салонi, i я вже не зможу тодi купить. Ваша рада...
Снiжинка. Ах, так? Значить, ви не визна те один з моїх принципiв, що те, чого хочеш, мусить бути бiльш за все? Нi? В такому разi - adieu![8] Чорна Пантера не для таких! Фi, жадний!
Мулен. Я вагаюсь мiж двома родами краси. Полотно i
Снiжинка. I грошi!
Мулен (смiючись). Грошi - теж краса.
Снiжинка. Фi! Я з вами бiльше не хочу балакати. Ви розумi те красу?
Мулен. Смiю думати.
Снiжинка. Ха! Ви? А хочете, я вам покажу красу. (Хутко поверта тьс до дверей на веранду, ляска в долонi i кричить). Алло! Алло!
В дверях з'явля ться худа висока постать Янсона. Лице непорушно спокiйне, виголене, голландське; в зубах завжди люлька. Очi дивляться ва все спокiйно, упевнено, а на Снiжинку - м'яко i вiддано. В один же час з дверей влiво виходить Рита i, звертаючись до Снiжинки, говорить.
Рита. Вибачте, але я прошу не кричати так дуже, у нас хвора дитина, й це її ляка .
Снiжинка (щиро злякано). Ах, простiть ради Бога! Бiдний мiй Лесик! Я йому зробила боляче?
Рита (м'якше). Вiн став такий неспокiйний.
Янсон пiдходить i мовчки ста перед Снiжинкою з спокiйним чеканням в лицi.
Снiжинка. Простiть, Рито. Бiльше не буде. Поцiлуйте його за мене. Я, бачите, хотiла тiльки показати месь Мулену красу. Вiн її розумi тiльки в грошах.
Мулен. Pardon, смiю сказати...
Снiжинка. Нiчого не смi те сказати. Хоч ви й багато пишете про красу, любов i таке iнше, а їх не зна те. Пляшка вина, добрий ростбiф i пiкантна проститутка - от вся ваша краса. C'est ca, monsieur[9]. Янсоне, ви розумi те красу?
Янсон (спокiйно пихкаючи люлькою). Сподiваюсь, що розумiю.
Снiжинка. Подивiться, який тут етаж.
Рита. Перший, можете не дивитись.
Янсон, не звертаючи уваги, iде до вiкна на вулицю, розчиня й дивитьс вниз.
Снiжинка. Скiльки футiв буде до землi?
Янсон. З тридцять.
Снiжинка. Янсоне, ви розумi те красу?
Янсон (спокiйно, флегматично). Розумiю.
Снiжинка. Станьте на вiкно i стрибайте вниз.
Янсон, пильно подивившись на неї, мовчки бере стiлець, пiдставля й вилазить.
Рита. Снiжинко, що ви робите? Лишiть. Що за дурницi. Янсоне, злiзьте, я не позволяю!
Янсон, не звертаючи уваги, лiзе на вiкно з люлькою в зубах.
Мулен. Месь Янсоне, ви б хоч люльку свою лишили тут.
Снiжинка. Янсоне! Злiзьте. Я згадала одну iстину з Євангелiя про бiсер. Злiзьте!
Янсон мовчки злазить, зачиня вiкно, ставить на мiсце стiлець i одходить.
Снiжинка (до Мулена). Можете купувати полотно. (До Рити). Цей бiфштекс хоче купити полотно Бiлого Медведя! Xa-xa-xal
Мулен (з витонченою i злiсною iронi ю). Не дивлячись на те, що мадемуазель Снiжинка на цьому втеря .
Снiжинка. Я? О, прошу. Я нiчого не можу втеряти.
Рита. В чому рiч? Я нiчого не розумiю. (До Мулена). Ви справдi хочете-таки купити полотно Корнiя?
Мулен. З великою охотою, але месь Корнiй не прода й не продасть.
Снiжинка. А ви його налякайте, що як не продасть вам, напишете про нього руйнуючу критику, що полотно його - нiкчемнiсть. Та i в салон можете не допустити. Грошi - сила.
Мулен. Мадемуазель Снiжинка сьогоднi холодна й гостра, як в тундрах Сибiру.
Снiжинка. Скiльки ж да те? Корнiю! Iдiть сюди!
Мулен. Я ще нiчого не даю... (До Рити). А мадам згодилася б, щоб її прекрасний образ був прикрасою мого кабiнету?
Рита. Ви хiба лишили б його у себе?
Снiжинка (iронiчно). О, напевне! Через два днi був би уже у Швайцера i продавався б в тридцять раз дорожче!
Мулен. Ви занадто, мадемуазель, чита те в душах!
Снiжинка. А особливо в таких, як ваша!
Входять Корнiй,Блекi Мiгуелес. Блек i Мiгуелес з ложками в руках, їдять з каструльки кашу, яку держить в руцi Блек.
Мiгуелес (палко до Блека). Мистецтво мусить вiдбивати все! А найперш страждання, радiсть людей! Мистецтво...
Блек (спокiйно). Дуже прошу. Я вчора стр страждав животом... Може б, ти проявив це страждання...
Мiгуелес. Вульгарнiсть не одповiдь!
Снiжинка. Бiлий Медведю! Слухайте,продасте ви сво полотно месь Швайцеру, чи то пак месь Мулену?
Корнiй (здивовано). Я нiяке полотно не продаю панове... От сть! Нiякого полотна не маю. Я все вже продав, що мав. (Поводить рукою по стiнах).
Снiжинка. А це?
Корнiй. Це - в Салон. I воно не скiнченеї От ма ш. Тут роботи ще... Ха! Нi-нi, месь Мулеи, тут лучче й не думайте... I не думайте... Тут, мої панове плюс!.. Це моя робота. Тiльки моя! В цьому, мої панове моя, скажу вам, надiя... От...
Мiгуелес (грiзно). Продать?! Що продав?! Це полотно? Зараз? (До Мулена). Ану, спробуйте,месь , купити його! Ану! Це полотно купити? Та ви зна те, що в цьому полотнi? Ну? А! Ви, критики! Тут iмпресiанiзм, реалiзм, натуралiзм? Правда? Тут - Бог!Розумi те? Ви можете Бога купити? Говорiть!
Блек. -ж кашу, Мiгуелес.
Мiгуелес. Я сам оцими руками порву полотно як сеньйор Корнiй продасть його вам. Voila![10]
Блек. Мiгуелес, їж кашу, бо не зостанеться.
Мiгуелес машинально бере кашу з казана.
Мулен. Сеньйор Мiгуелес бiльший роялiст,нiж сам король... Але мушу спитати, колись же та продасть месь Корнiй сво полотно?
Снiжинка. Iз Салону продасть! Ось коли.
Мiгуелес. Безумовної (-сть кашу).
Корнiй. Мої панове! Я мушу наперед скiнчити його... Наперед треба, зна те, скiнчити. А я не занаю, чи до Салону встигну... Ну, як там. Рито, Лесику, гa?
Рита. Зараз лiкар прийде, спита ш у нього.
Корнiй. Ну, от, лiкар. От сть. А полотно стоїть... От i ма те... Салон.
Снiжинка. Ех, Бiлий Медведю, скували ви себе лiкарями, Лесиками, пелюшками! (Дивиться з смiливим викликом на Риту). Артист мусить бути вiльним од усього i жерцем тiльки краси! Правда, сер Блек?
Блек. Yes![11]
Рита. Бiлий Медвiдь, Снiжинко, так i робить, не бiйтеся!
Снiжинка. Так? О ля-ля! Хiба такi вiльнi? Ха! Вiльнi трiшки iнакше виглядають. Ех, славне було колись Запорiжжя! От, месь Мулен, зна те, було колись в українцiв таке вiйсько, яке не знало сiм'ї. Це були рицарi вiйни i краси! Коли чого хочеш добути, то мусиш все йому вiддати. От всiм артистам Сiч Запорiзьку установити. Киями того, хто одружиться.
Рита (холодно-вороже). Так? О, таких "рицарiв" багато знайдеться.
Снiжинка. Ви дума те? Ой, нi. Сильних мало. Через пелюшку не переступлять. Ха-ха-ха! Ходiмте, Янсоне! Мiгуелес, не стережiть полотно, все одно продадуть. (Стук у дверi з коридору).
Рита. Ввiйдiть.
Входить Лiкар з настовбурченими сивими бровами i рiзким крикливим голосом.
Лiкар (кива всiм головою, до Рити). Ну, як? Що нового? Нiчого?
Рита. Нiчого.
Лiкар. Температура не впала?
Рита. Нi, Лiкар. Треба подивитись. Ходiмте.
Iдуть налiво.
Корнiй кудовчить волосся, ходить но хатi.
Снiжинка. От, Мiгуелес, женiться й малюйте дiтей i їхнi страждання.
Мiгуелес. В стражданнi дитини найбiльше чистоти i краси!
