Пушкарев К
Чорний елiксир (на украинском языке)
К.ПУШКАРЬОВ
Чорний елiксир
Вони приїхали на стадiон за пiвгодини
до стартiв. Так обидва робили ще за своєї спортивної молодостi, коли не раз успiшно виступали у великих змаганнях. У тi роки кожен здобув по двi золотi медалi переможця Олiмпiйських iгор. Нинi оглядача Томаса Картнея та фоторепортера Боббi Вуда заслужено вважали чемпiонами спортивного репортажу; колегам з iнших газет майже нiколи не щастило обiйти їх. Допомагати чемпiонам великий досвiд, давня дружба з спортсменами, тренерами, суддями, щира весела вдача.
Майже водночас з ними поставив поруч свiй лiмузин професор Вiллi Крейз. Чемпiони весело перезирнулися. Коли вони троє ставили машини ось так, вважай - секунда в секунду, на стадiонi завжди траплялося щось незвичайне, сенсацiйне. Це була здавна перевiрена прикмета, вона могла справдитися й сьогоднi: адже погода наче спецiально замовлена для визначних досягнень.
Професор гречно привiтав своїх давнiх улюбленцiв, мiцно потис їхнi сильнi руки. Вiн залишався вiрний своїм звичкам: незважаючи на теплий сонячний день, був одягнений у темну пару. Слiпучо-бiлу сорочку прикрашала гарна краватка. Один гудзик пiджака було розстебнуто, i друзi побачили елегантну стрiлу з пiдковою - затискач для краватки. Стрiла яскраво промiнилася на сонцi всiма барвами веселки. Важко було зразу визначити, з чого її виготовлено, -з невiдомого металу чи пластмаси. Професор перехопив погляд репортерiв i весело спитав.
- Що, заздрите старигановi? Вгадав вашi думки?
- Майже вгадали, - усмiхнувся Том. - Просто ми...
- Вважаємо, що молодим джентльменам такi цяцьки пасують трохи бiльше, закiнчив за нього Боббi.
- Можу подарувати кожному, - охоче пообiцяв професор. - Хоча ви першого ж вечора вiддасте їх вашим дiвчиськам - знаю я вас, волоцюг!
- Любий професоре! - урочисто почав Том, але старий перебив його.
- Знаю, знаю, що скажеш. Давайте краще з'ясуємо головне. Таких затискачiв, як менi вiдомо, усього три на планетi, бiльше нема. Второпали?
- Еге ж, - вiдповiв Картней за обох i голосом професора додав: - Мої хлопчики, якщо ви мене поважаєте, то я хочу бачити вас усюди з моїм дарунком на краватках. Правильно?
- Том, я завжди вважав тебе розумнiшим за президента, принаймнi меткiшим за нього, - засмiявся професор. Вiн вийняв двi невеликi коробочки й сам пристебнув райдужнi затискачi до краваток своїх студентiв. Боббi удавано зiтхнув.
- Вiдтепер, Том, при зустрiчах з професором нам доведеться розстiбати пiджаки або ж бiльше того - скидати куртки.
- Заздалегiдь вибачаю обох, - замахав руками професор.
- А я думаю про iнше, - мрiйно сказав Картней. - Яку сенсацiю вiщує нам сьогоднiшнiй день?
?
Незвичайне почалося перед фiнальним забiгом на 100 метрiв. Диктор вiдрекомендував глядачам шiстку фiналiстiв - найсильнiших спринтерiв країни. Щойно вони розiйшлися для розминки, як через паркан, що вiддiляв трибуни вiд спортивного ядра, легко перескочив високий чорнявий парубань. Полiцай засвистiв, наказуючи хлопцевi повернутися назад. Та парубань уже пiдбiг до суддi-стартера, почав про щось гаряче умовляти його. До них пiдiйшли спринтери, прислухались i голосно зареготали. Тодi невiдомий сердито, двома вправними рухами скинув одяг. Вражено дивилися на нього суддi, спринтери, двоє полiцаїв, якi вже вибiгли на поле.
I раптом на найближчiй до них трибунi почулися гучнi оплески.
Том Картней пiднiс до очей бiнокль. Вiн нiколи не розлучався з ним на великих змаганнях, щоб завжди впритул наближатися до цiкавих подiй, якi вiдбувалися в далеких вiд ложi преси секторах. Картней бачив багато чудових спортивних фiгур - на рiдному серцевi легкоатлетичному ядрi, на рингах, помостах, у басейнах. Але таку гарну й досконалу фiгуру, таку пропорцiйнiсть будови, такi рельєфнi сильнi м'язи вiн спостерiгав уперше. Перед ним стояв молодий мiфiчний бог у сучасних купальних трусиках. В його постатi злилися докупи велика сила i виняткова легкiсть, класична стрункiсть i незборима мiць. Мрiя тренера - тiльки й можна було сказати про такого хлопця. Тож недарма до нього поспiшає Джордж Лiннокс - найавторитетнiший селекцiонер спринтерiв i бар'єристiв, чиє мистецтво вивело свого часу на орбiту олiмпiйських перемог i його, Томаса Картнея.
За кiлька хвилин диктор уже звеселяв глядачiв. Вiн повiдомив, що якийсь Джiм Хiкс, вiвчар з пiвдня, просить дозволу виступити у фiнальному забiгу спринтерiв. Запевняє, що легко покаже всiм спину: багато бiгав у рiдних луках, знає цiну секундам, а якщо програє, передасть у фонд олiмпiйської команди двi сотнi добре вгодованих овець. Фiналiсти заздалегiдь дякують новому супернику за щедрий подарунок i не заперечують проти виступу Джiма Хiкса у фiналi по сьомiй дорiжцi, оскiльки iншi шiсть уже розiграно мiж ними.
Тим часом спринтери закiнчили розминку, пояснили вiвчаревi значення стартових колодок, допомогли правильно встановити їх i порадили кiлька разiв спробувати сучасний старт. Сталося так, що Джiм Хiкс узяв перший старт сам один, iншi з цiкавiстю розглядали його. Картней за давньою звичкою не просто стежив за пробiжкою, а й вiдмiтив час секундомiром на вiдрiзку 30 метрiв. Поглянув на стрiлку i ледве змiг приховати вiд колег свiй подив - три секунди! Чого ж можна чекати вiд цього зухвалого вiвчаря на повнiй стометрiвцi!
Картней негайно набрав номер телефону редакцiї i передав закодовану фразу: "Залишайте якнайбiльше мiсця на першiй полосi, готуйтеся до екстреного випуску, очiкується велика сенсацiя". Потiм здавна умовленим жестом показав Боббi Буду: будь пильний ладнай свiй високочастотний передавач для передачi знiмкiв до редакцiї безпосередньо з мiсця подiй буде гаряча робота.
Пролунав свисток суддi-стартера, фiналiсти вийшли до колодок. Джiм Хiкс зайняв мiсце на сьомiй дорiжцi, найближче до глядачiв, якi вiдверто милувалися його формами. Картней також невiдступно стежив лише за ним. Лiва рука тримала бiнокль, права - секундомiр, i великий палець екс-чемпiона звично лежав на його головцi. Ось пролунала команда
"Увага!", зараз коротко й сухо лусне пострiл стартового пiстолета...
Старт було взято майже iдеально. Том натиснув головку секундомiра, опустив на груди бiнокль i пiднiс до вуха телефонну трубку.
На дорiжцi коїлося казна-що. Джiм Хiкс, нiкому не вiдомий вiвчар, молодий мiфiчний бог, з перших метрiв не лишив найкращим спринтерам країни щонайменшої надiї на перемогу. Його крок вражав своєю легкiстю, пружнiстю й невимушенiстю. На половинi дистанцiї вiвчар випередив суперникiв метрiв на шiсть. Коли ж вiн фiнiшував, iншим залишалося до заповiтної риси не менше п'ятнадцяти метрiв. Картней автоматично глянув на секундомiр i мало не зомлiв: свiтовий рекорд було перевершено бiльш як на секунду!
