Старий показав на кульку, третю вiд центра, навколо якої оберталась ще одна - менша. Це були Земля i Мiсяць. Валя ствердно кивнув головою:
- Так! Ми прилетiли звiдти!..
I знову все зникло. Стiни засяяли м'яким промiнням.
Старий про щось порадився з своїми товаришами. Потiм вийняв з шафи два прилади, подiбнi до шоломiв древнiх рицарiв. Один шолом надiв на голову Старий, другий подали Валерiю. Вiн покрутив його в руках.
- Доведеться одягнути, - усмiхнувся Тригуб. - Подивимось, що з того вийде!..
I одягнув шолом. Вiн м'яко охопив голову Валерiя... На очi впав темний екран. В ушах м'яко задзижчало. Валерiя охопило почуття чарiвної невагомостi. А з дивного незримого свiту, з повної тьми неслися стрункими рядами чiткi образи i шикувалися в свiдомостi послiдовними рядами. Що це?..
Через мить Тригуб збагнув, що йому передаються зоровi зображення думок, якi виникали в головi спiвбесiдника, з допомогою цього шолома. Образи ставали все яснiшими, з'єднувалися в комбiнацiях, якi породжували зв'язанi залiзною логiкою думки... I Валерiй все зрозумiв...
Старий передав:
- В недалекiй сусiднiй системi наша планета оберталася навколо центральної зiрки. Iснуючи мiльярди рокiв, ми добилися величезних успiхiв у вивченнi таємниць свiту, створили справедливе суспiльство для всiх жителiв...
- Але поволi почало погасати центральне свiтило. Вимирали тварини, зникали рослини... Ми поступово перейшли пiд землю, на протязi мiльйонiв рокiв створили грандiозну сiтку пiдземних мiст i оранжерей. Та таким життям ми не могли бути задоволеними...
- Кiлька десяткiв рокiв тому рада Вчених вирiшила перетворити планету в космольот ї перелетiти, користуючись могутнiм розпадом матерiї, до вашої системи! Ми вивчили, що найпридатнiшим мiсцем у вас є орбiта вашої планети, i вирiшили запустити свою планету по цiй же орбiтi, тiльки з iншого боку центрального свiтила... Це надзвичайно тяжке завдання, але ми його виконаємо!..
- Ми хочемо знати лише одне - чи згодиться населення вашої планети, щоб ми увiйшли у вашу систему!..
Рiй образiв зник. Старий напевне ждав вiдповiдi.
Тригуб сконцентрував думку i згадав подiї останнiх днiв. Вони пролiтали в його головi, мов осiннє листя. Та, очевидно, Старий все розумiв, бо вiн залишався спокiйним i непорушним...
Раптом Валя розгублено зупинив потiк думок... Вiн згадав, що в свiтовому просторi з божевiльною швидкiстю мчить назустрiч цiй планетi космiчний крейсер з страшним зарядом, який мусив розбити на шматки небесного гостя Але ж тепер в цьому немає потреби! Треба негайно телеграфувати на Землю!
Тригуб схопив Старого за руку, на хвилину зосередився, сконцентрував свої думки i викликав у свiдомостi картину:
...В темному просторi пливе планета... Назустрiч їй - ракета... Вони зустрiчаються, вибух... I планета розлiтається на безлiч осколкiв...
Старий через хвилю зрозумiв, що загрожує їхнiй планетi! Вiн передав таке:
- Ваш план був би правильним, якби наша планета летiла наослiп! Заспокойте Землю i скажiть, що нiякої небезпеки нема! Ми летимо як брати!..
Валерiй зняв шолом. Старий перемовлявся з товаришами, очевидно, розповiдаючи про те, що взнав...
Тригуб хутко одягнув скафандр. Його вивели на саморушiйну дорогу. Старий i ще один з господарiв теж одягнули щось подiбне до скафандрiв з балонами для дихання. Стрiчка дороги здригнулася пiд ногами, попливла... Вона зупинилася тодi, коли Валерiй i два господарi опинилися в шлюзi. Шлюз закрився... Стало темно. Над головою вiдкрився отвiр, i майданчик, на якому вони стояли, миттю пiднявся нагору, туди, де Тригуб опускався в пiдземелля ранiше. Сяяло вдалинi холодне Сонце; на темному обрiї, на тлi зiрок вирiзьблювався силует зорельота.
Всi троє хутко рушили вниз. Через кiлька хвилин вони були бiля корабля i пiднялися по схiдцях до люка Господарi планети з незвичайною цiкавiстю i повагою розглядали велетенський апарат. Вони по своїй iсторiї знали, якої мужностi i смiливостi потрiбно, щоб летiти в свiтовий простiр - геть вiд рiдної планети...
Валерiй натиснув автоматичний замок. Дверi не вiдчинялися. Що трапилося? Де Вiкторiя? Чому герметично зачинений люк?..
Вiн поспiшно включив радiо, про яке зовсiм забув по дорозi, i промовив:
- Вiкторiя! Що з вами трапилося! Я жду вас бiля входу!
В ушах пролунало не то зiтхання, не то ридання. За люком щось загуркотiло, вiдкрився вхiд, i Вiкторiя, одягнена в незграбний скафандр, впала в обiйми Валерiя.
- Боже мiй, - плачучи, хлипала вона. - Я думала, що ви загинули, i вже збиралася вилiтати!
- Бачте, яка ви,- пожартував Валерiй.-Мене не так легко поховати...
- А це що таке? - здивовано вигукнула Вiкторiя, нарештi, побачивши господарiв планети, якi вийшли з-за спини Тригуба.
- Це розумнi iстоти, тутешнi люди! Ви все зрозумiєте! Я буду зараз говорити з Землею! Треба поспiшати - ракета з зарядом незабаром буде тут!..
Коли всi зайшли до каюти, Тригуб зняв шолом i включив радiо. Земля через десять хвилин вiдгукнулася.
- Алло! - сказав Валерiй. - Негайно зберiть засiдання Академiї. Необхiдно її рiшення!..
З Землi через п'ять хвилин сповiстили, що Всесвiтня Академiя якраз проводить засiдання, телевiзор включений, i Тригуб може починати. Валерiй включив телепередачу...
На Землi, в гiгантському залi Академiї, на телеекранi з'явилося чiтке зображення Тригуба, який стояв з вiдкритою головою, в скафандрi, бiля нього - Вiкторiя, а поряд - двi чудернацькi постатi незнайомих iстот...
Весь зал здивовано зашумiв. Що таке? Що за видiння?..
- Увага! - почав Валерiй.- Я вам все з'ясую! Планета, на яку прилетiли ми, не загрожує Землi! Ця планета заселена розумними iстотами, подiбними до людей, якi живуть в пiдземних мiстах. Двох з них ви бачите на екранi!..
Тригуб показав на господарiв, тi злегка вклонилися...
- Планета направлена в нашу систему їхньою волею з допомогою могутньої енергiї атома. В системi, де вони жили, свiтило погасло, i вони вирiшили переселитися в нашу планетну сiм'ю! Вони просять дозволу в людей Землi ввести свою планету на орбiту Землi з iншого боку.
Весь зал, вся Земля, що слухала Тригуба, полегшено зiтхнула. I хоч все це було неймовiрним, казковим - сотнi старих i молодих вчених закричали:
- Дозволити!!!
Тригуб продовжував:
- Нехай уряди держав негайно затримають будiвництво в Гренландiї i перешкодять злочинному плану Гершера...
- Заспокойтеся, Тригуб, - вiдповiв президент Академiї. - Вчора вiйськовi сили великих держав за проханням Академiї примусили Гершера припинити будiвництво. Всесвiтня Академiя нинi контролює всi запаси ядерного пального в свiтi...
- Чудово! - вигукнув Тригуб i додав: - Тепер головне! Треба негайно викликати вибух на кораблi, який летить до планети. Повертати його на такiй швидкостi назад - неможливо!
- Ми зараз же дамо вказiвки на контрольний пункт, звiдки здiйснюється керiвництво по радiо. Слiдкуйте! Через п'ять хвилин корабель вибухне... вiдповiв президент.
