"Пiдняв у повiтря"... Це легко сказати, але як же трудно усвiдомити той несподiваний факт, що "Люцифер" здатний не тiльки їхати по землi й проминати над нею, не торкаючись її колесами, не тiльки плавати по водi й пiд водою, а ще й вiльно лiтати в повiтрi! Лiтати без крил... Тут Олесь раптом спинився i, наскiльки було можливо, зазирнув в iлюмiнатор лiворуч i праворуч: а може, у "Люцифера" й крила з'явилися?.. Нi, крил таки не було. Як же "Люцифер", хоч i сповнений технiчних таємниць, може лiтати?
Олесь на мить замислився i майже вiдразу знайшов вiдповiдь на це питання. Вiн згадав, що Ернан Рамiро свого часу розповiдав йому про антигравiтони, як за допомогою генератора антигравiтонiв "Люцифер" може перемагати земне тяжiння й линути над землею. Дуже просто: якщо "Люцифер" може вiдриватися за допомогою антигравiтонiв вiд землi бодай на метр, - а це Олесь бачив на власнi очi! - то чому, посиливши дiю генератора, вiн не мiг би злiтати й вище? Чому вiн не мiг би просто летiти в повiтрi, високо над землею, адже це по сутi одне й те ж?
"Дуже просто"... Згадавши про цi легковажнi слова, якi ледве не вихопилися у нього вголос, Олесь вiдчув нiяковiсть. Та де ж там "просто"? Навпаки, надзвичайно складно, так складно, що нiхто, крiм Ернана Рамiро, досi й гадки не мав про таке! А вiн, Сивий Капiтан, не тiльки вiдкрив це, але й здiйснив, втiлив у своєму справдi чудесному "Люциферi".
Повернувшись до Марти, Олесь мовив:
- Ну, тепер ти сама бачиш, що Валенто Клаудо мав рацiю: ми встигнемо. I Капiтан таки виконає свою обiцянку! Ти бачиш, Марто, вiн справдi все може. Хiба не так? Вiн допоможе твоєму батьковi, вiн врятує його, я певен цього!
Марта уже опанувала себе пiсля першого захоплення польотом "Люцифера". Очi її знов посумнiшали. Вона тихо спитала:
- Але як? Навiть коли ми встигнемо... не запiзнимося...
Дiвчина не закiнчила думки, надто вже страшною вона була. Та Олесь зрозумiв.
- Встигнемо, Марто, це ж ясно. Що саме зробить Капiтан, я, звiсно, не знаю, але щось зробить таке, що вразить усiх. Недаремно ж "Люцифер" впаде на них прямо з неба!..
2. НОВЕ РIШЕННЯ ЕРНАНА РАМIРО
Ми вже знаємо, що так i сталося. "Люцифер", який спустився на тюремний двiр Сан-Сальвадора прямо з неба, врятував Педро Дорiлью, приголомшивши всiх своєю несподiваною появою.
Важко ушкоджений гранатою, "Люцифер", мов величезна брила, нависав над кам'яним двором, над завмерлим вiд страху натовпом фалангiстiв. На нерухоме тiло Хосе Френко, що лежало посеред двору, не дивився нiхто. Всi погляди були зверненi на "Люцифер", на грiзну машину, яка нерiвними, наче судорожними рухами повiльно пiдносилася вгору, все ще мов нацiлена передньою частиною вниз, на скам'янiлу юрбу.
Що зробить Сивий Капiтан, гнiвний голос якого ще звучав у вухах кожного з тiєї вже напiвмертвої вiд жаху юрби? Вище i вище пiдiймався "Люцифер", потроху вiддаляючись вiд двору. Може, вiн так i зникне, може, вiн нездатний через пошкодження застосувати свою зброю? Але чому ж вiн усе ще тримає пiд прицiлом носової частини цей тричi проклятий кам'яний мiшок, з якого немає виходу? Тремтячi й переляканi, фалангiстськi наймити почували себе приреченими. I все ж таки десь глибоко в душi у них ще ховалася надiя: а може... може...
Даремнi сподiвання!
Всi вони встигли ще побачити застиглими осклiлими очима, як з носової частини "Люцифера" одне за одним вилетiли в напрямi до них двоє чорних кiлець. Потiм слiпучий виблиск блакитного полум'я спалахнув на мiсцi тих кiлець. Але нiхто вже не встиг нi заплющити заслiпленi очi, нi почути гуркотливого вибуху, який струсонув кам'янi мури тюремного подвiр'я в'язницi Сан-Сальвадор. Для тих, хто був у ньому, не iснувало вже нiчого.
А втомлений "Люцифер" поволi пiдiймався, хоч i з зусиллям, хоч i якимись ривками, над в'язницею, над її величезним кам'яним корпусом, всерединi якого, там, де було неприступне тюремне подвiр'я, клекотiло й вирувало полум'я, звивалися клуби чорного диму.
Вище й вище в небо, далi й далi вiд зловiсного Сан-Сальвадора злiтав поранений "Люцифер"; все ще покiрно, хоч i з помiтним зусиллям, здригаючись i наче стогнучи, вiн виконував те, чого вимагав вiд нього Сивий Капiтан, який, зцiпивши зуби, напружено вiв його. Куди?
Цього не знав поки що навiть Валенто Клаудо, який вже з хвилину стояв бiля дверей кабiни керування, не наважуючись вiдвернути увагу Капiтана вiд апаратiв. Хто-хто, а Валенто добре розумiв, у якому складному i загрозливому становищi вони перебувають. Адже вiн щойно закiнчив поверховий огляд тих пошкоджень, яких завдав "Люциферу" i його численним механiзмам вибух гранати.
Нарештi Валенто Клаудо наважився:
- Капiтане...
Ернан Рамiро трохи повернув до нього блiде, напружене обличчя. Його гострi очi на мить спинилися на Клаудо. Тiльки на одну мить, i потiм знов Капiтан перевiв погляд вперед, у тому напрямi, куди летiв "Люцифер". Але Валенто Клаудо не мiг позбутися враження, що Капiтан за цю мить наперед дiзнався про все те, що вiн збирався розповiсти.
- Доповiдайте, Валенто. Я слухаю.
- Не дуже добре, Капiтане, - обережно почав Валенто Клаудо.
- Це я знаю. Точнiше.
- Розiрвана оболонка корпусу. Пошкоджено систему електромагнiтної завiси, вона не дiє, Капiтане.
Валенто спинився. Таку доповiдь йому було дуже важко робити.
- Далi?
- Антигравiтонна дiя передньої частини також порушена. "Люцифер" тримається тiльки дiєю заднього генератора.
- Так. Це збiгається з показаннями iндикаторiв. Полагодити принаймнi систему електромагнiтної завiси на ходу можна? Ви з'ясували?
Валенто безпорадно розвiв руками:
- Неможливо, Капiтане. Надто велике пошкодження, вибухом вирвано цiлi шари обмотки корпусу. Без бази не обiйтися.
Вiн бачив, як ворухнулися зцiпленi щелепи Ернана Рамiро.
- Велика пробоїна в оболонцi, Валенто?
- Загалом близько квадратного метра, Капiтане.
- Полагодити на ходу можна?
Валенто Клаудо помiтно вагався. Нарештi вiн вiдповiв:
- На ходу нi, Капiтане. Пластира такого розмiру в нас немає. Роботу треба провадити на землi.
- На землi? I дати себе при тому розстрiляти? Так, Валенто? - Вперше за весь час розмови в голосi Ернана Рамiро забринiло помiтне роздратування.
Валенто знов розвiв руками: вiн не мав вiдповiдi, яка могла б задовольнити Капiтана.
Настала пауза, довга й болiсна. Капiтан уперто дивився вперед, не знаходячи розради. Мовчав i Валенто, розумiючи, що вiн не може запропонувати нiякого виходу. Адже тiльки на базi, тiльки там можна полагодити цi серйознi пошкодження. Але...
Ернан Рамiро порушив мовчання першим. I його слова були саме про те, про що не наважувався говорити Валенто Клаудо.
- З такою пробоїною "Люцифер" не може не тiльки зануритися пiд воду, щоб дiстатися бази, але й пливти по поверхнi води. Значить, це виключено.
- Так, Капiтане, - ствердив Валенто Клаудо те, що, як вiн знав, було найдошкульнiшим в їх становищi.
