Ознакомительная версия.
18
Императорско-королевский австрийский конституционный либерализм и русское «отчество» // День. – 1862 – 31 март. – С. 16.
Погодин М. П. Указ. соч. – С. 77.
Как правило, в Мазурщину, имевшую тогда репутацию «Сибири для галичан».
Соответствует русскому уездному предводителю дворянства.
Аз. Положение и нужды Галицкой Руси // Известия С.-Петербургского славянского благотворительного общества. – 1903. – № 3 (декабрь). – С. 42.
В. Л. (Левинський). Результат галицьких сеймових виборів // Дзвін. – 1913. – № 6. – С. 417.
Ястребов Н. В. Галиция накануне Великой войны 1914 года. – Пг., 1915. – С. 138.
Чайковський А. Спогади. Листи. Дослідження. Т. 2. – Львів, 2002. – С. 197.
Сухий О. Москвофільство в Галичині: історія проблеми // Москвофільство: документи і матеріали. – Львів, 2001. – С. 25.
Свистун Ф. Указ. соч. Часть II. – Львов, 1896. – С. 40.
Модестов В. И. Указ. соч. – С. 146.
Дочери лидера закарпатских русинов Адольфа Добрянского и матери известного художника и искусствоведа Игоря Грабаря.
Площанский В. М. Из истории Галицкой Руси 1882 г. Политический процесс русских галичан вообще, редактора «Слова» в особенности. – Вильно, 1892. – С. 4.
Самые известные из которых – первый и второй Мармарош-Сигетские, Дело братьев Геровских, Дело Максима Сандовича и Семёна Бендасюка.
Тоже русином по происхождению.
Новинки // Діло. – 1913 – 13 март.
Отклики войны. Школьное дело в Галиции. // Вестник образования и воспитания. – 1915. – № 1. – С. 102.
Пришвин М. М. Дневники 1914–1917. – М., 1991. – С. 101.
З українського життя // Слово. – 1909. – 19 апр.
Уська У. Українське національне питання у відносинах Австро-Угорщини та Ватикану в роки Першої світової війни // Вісник Львівського університету. Серія історична. – 2011. – Вип. 46. – С. 133.
При этом защищались и иные христианские конфессии.
Генерал-губернатор Галици и Лодомерии.
В другой версии написания: Михаил Бобжинский.
Намісник про руську справу // Діло. – 1913. – 10 цьвітня.
Например, Россия сформировала соединение из австрийских чехов, в то время как в Австрии были сформированы три бригады польских легионеров и польский добровольческий корпус, воевавшие против России.
Макарчук С. А. Галицьке москвофільство в кінці ХІХ – на початку XX ст. // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. – 1990. – Вип. 16. – С. 105.
Там же.
Макарчук С. А. Галицьке москвофільство в кінці ХІХ – на початку XX ст. // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. – 1990. – Вип. 16.
Дикий А. Неизвращенная история Украины-Руси. Т.2 – Нью-Йорк, 1961. URL: http://www.ukrstor.com.
Рудницький С. Коротка географія України. Часть ІІ. – Львів, 1914. – С. 38.
За що вони Австрію мають! // Діло. – 1913 – 22 лютого.
Москвофільство: документи і матеріали. – Львів, 2001. – С. 99.
Что, само по себе, совсем как 150 лет назад в Австро-Венгрии, считается едва ли не государственной изменой.
Новинки // Діло. – 1913 – 19 цьвітня.
Цегельський Л. З австрійської України // Літературно-науковий вісник. – 1910. – № 5. – С. 404.
Через год после дипломатического разрешения Боснийского кризиса 1908–1909 годов и за четыре года до начала Первой мировой войны, то есть, в относительно спокойный период.
Павлик М. В справі неб. К. Телішевського та “нової ери” // Діло. – 1913 – 2 мая.
В ходе «весны народов».
Автобіографія проф. Осипа Осиповича Маркова // Науковий збірник Музею української культури у Свіднику. Т. 18. – 1992. – С.189.
Москвофільська допись про події на початку війни // Діло. – 1916 – 5 серпня.
Чайковський А. Вказ. праця. Т.1. – С. 212.
В Цислейтании.
Родного дяди известного командира УПА Романа Шухевича.
Косакевич М., Косакевич В. Вказ. праця. – С. 3.
Там же.
Попік С. Українці в Австрії 1914–1918. Австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни. – К.-Чернівці, 1999. – С. 90.
Попік С. Українці в Австрії 1914–1918. Австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни. – К.-Чернівці, 1999. – С. 85.
Судетской области, Силезии, Померании.
Помогите родной Галичине! // Вера и разум. – 1914. – № 23. – С. 730.
Лидовский П. С. «Украинцы… могут сделаться честными австрийцами». Кто учинил погром русинов в Галиции. // Военно-исторический журнал. – 1997. – № 3. – С. 58.
Суляк С. Талергоф і Терезин: забутий геноцид // Історія в школі. – 2008. – № 10. – С.2.
Москвофільська допись про події на початку війни // Діло. – 1916 – 5 серпня.
Лазаревский В. А. Русский народ в Карпатах. Галицкая Русь в борьбе за свою национальную самобытность. – К., 1915. – С. 28.
Верниволя Василь. Богдан Лепкий // Лепкий Б. Писання. Т. І. – Київ-Лейпциг., [Б.р.] – С. 32.
Из «Руслана» они сделали «Русланд» // Марков О. Вказ. праця. – С. 190.
Пришвин М. М. Указ. соч. – С. 95.
В частности, на линии Потатур – Буща – Поточаны – Перемышляны, теперь Львовская область.
Косакевич М., Косакевич В. Указ. соч. – С. 4.
Как это произошло в Галиции в 1915 году.
Марков О. Указ. соч. – С. 190.
Українська громада в увільненім Львові. // Діло. – 1915 – 10 липня.
«Добровільні» виїзди зі Львова // Там же.
Купчинський Р. На Галіч // З кривавого шляху українських січових стрільців. – Львів, 1916. – С. 27.
Левицький К. Український нарід у світовій війні // Діло. – 1916 – 7 січня.
Попик С. Вказ. праця. – С. 91.
В. Ч. Російське панування в Самборі // Діло. – 1915 – 5 червня.
Під російським наїздом // Діло. – 1915 – 12 червня.
Это нижний предел оценки. По Осетинскому, выходит 160 тысяч // Осетинський В. К. Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імперіалізму. – Львів, 1954. – C. 98. Ту же цифру дает И. И. Мигович: 150 тысяч погибших мирных жителей // Военно-исторический журнал – 1997. – № 3.
До занятия Галиции русскими войсками в августе-сентябре 1914 года.
Вена, Прага, Львов, Гминден.
Кого-то убили «охранявшие» их австрийские или венгерские солдаты или жандармы, кого-то стража позволила растерзать толпе украинофилов.
В частности, наиболее жестокие в Терезине и в Вене.
Во всяком случае можно достоверно утверждать, что если они и были, то были единичными.
46 тысяч 118 в Щецинское воеводство и 58 тысяч 367 в Ольштынское.
Загальна перепись українських збігців в дні 1 мая с. р. // Діло. – 1915 – 24 цьвітня.
В основном деятели украинского движения, и то не все.
Косакевич М., Косакевич В. Указ. соч. – С. 4.
Лепкий Б. Писання. Т. І. – Київ-Лейпциг, [Б.р.] – С. 393.
6—7 % предвоенного населения, с учётом того, что смерти частично покрывались рождениями // Кабузан Н. В. Украинское население Галиции, Буковины и Закарпатья в конце XVIII – начале 30-х годов XX в. // Советская этнография. – 1985. – № 3. – С. 78.
Ознакомительная версия.
