2. Підпункт «а» передбачає звільнення від покарання осіб, засуджених на підставі ч. З ст. 5 КК 1960 р. Згідно з цією статтею могли бути засуджені громадяни України та особи без громадянства, що перебували в Україні, які вчинили злочини за межами України і зазнали за них покарання за кордоном, але були віддані суду на території України і суд України призначив їм нове покарання за злочини, вчинені за межами України. Звільнення від покарання зазначених осіб пояснюється тим, що відповідно до ч. З ст. 2 КК 2001 р. «ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу». Це положення дістало свою конкретизацію в ч. 2 ст. 7 КК 2001 р., відповідно до якої громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, за злочини, вчинені за межами України, якщо вони зазнали покарання за межами України, не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності.
3. Згідно з підпунктом «б» звільненню від покарання підлягають особи, засуджені за готування до злочину за ч. 1 ст. 17 та відповідними статтями (частинами статей) КК 1960 р., якщо ці злочини належать до злочинів невеликої тяжкості. Це пояснюється тим, що відповідно до ч. 2 ст. 14 КК 2001 р. «готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності». Отже, якщо дії особи, які вона вчинила до 1 вересня 2001 р., були кваліфіковані за ч. 1 ст. 17 і статтею КК 1960 р., яка передбачала злочин, за який було визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання (ч. 2 ст. 12 КК 2001 р., п. 18 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 р.), і такій особі було призначене покарання за цією статтею, то вона підлягає звільненню від цього покарання.
4. Підпункт «в» передбачає вичерпний перелік діянь, зазначених у КК 1960 р., засудження за вчинення яких до 1 вересня 2001 р. тягне за собою звільнення від покарання. Це такі діяння, як: ухилення від лікування венеричної хвороби (ст. 108’); примушування жінки до вчинення аборту (ст. 110); переслідування громадян за критику (ст. 134’); наклеп (ст. 125); образа (ст. 126); злочинно-недбале використання або зберігання сільськогосподарської техніки (ст. 1472); злочинно-недбале зберігання зерна та насіння олійних культур (ст. 1473); виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними (ст. 149); спекуляція (ст. 154); одержання незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов’язаних з обслуговуванням населення (ст. 1552); порушення правил торгівлі (ст. 1553); штучне підвищення і підтримання високих цін на товари народного споживання та послуги населенню (ст. 1555); незаконна торговельна діяльність (ст. 1556); потрава посівів і пошкодження насаджень (ст. 159); посередництво в хабарництві (ет. 169); образа судді (ст. 1763); невиконання вироку суду про позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 1832); незаконна передача заборонених предметів особам, яких тримають у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових і лікувально-виховних профілакторіях (ст. 1834); недонесення про злочин (ст. 187); участь у збройних конфліктах інших держав (ст. 1877); порушення законодавства про об’єднання громадян (ст. 1878); образа представника влади або представника громадськості, який охороняє громадський порядок (ст. 189); образа працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (ст. 1891); купівля, продаж або інша сплатна передача чи одержання посвідчення або іншого офіційного документа (ст. 193’); самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 199); порушення правил користування радіоустановками на суднах (ст. 202); умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства (ч. 1 ст. 206); доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (ст. 208’); втягнення неповнолітніх у не-медичне вживання лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання (ст. 2082); незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 2298); образа підлеглим начальника або начальником підлеглого (ст. 237).
Деякі із зазначених діянь є караними і за КК 2001 р. (наприклад, переслідування громадян за критику, посередництво в хабарництві, невиконання вироку суду про позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю тощо), проте ці діяння передбачені не спеціальними, а загальними статтями КК. Але в законі точно визначений перелік статей КК 1960 р., за якими були кваліфіковані дії засуджених осіб за цим Кодексом, і саме ці особи підлягають звільненню від покарання.
Водночас, слід мати на увазі, що згідно з ч. 1 ст. 5 КК 2001 р. такому звільненню підлягають і особи, які вчинили дії, щодо яких КК 2001 р. скасував їх злочинність, незалежно від того, чи зазначені ці дії в підпункті «в» п. 1 розділу II.
5. У підпункті г) наводиться вичерпний перелік осіб, які підлягають звільненню від покарання за злочини, передбачені такими статтями КК 1960 р., умовою застосування яких була наявність так званої адміністративної преюдиції, тобто попереднього накладення на зазначених осіб адміністративного стягнення. Це пояснюється тим, що КК 2001 р. відмовився від такої преюдиції. До кола зазначених осіб належать особи, засуджені відповідно до КК 1960 р. за такі діяння: порушення законодавства про охорону праці (ч. 1 ст. 135); випуск або реалізація недоброякісної продукції (ч. 1 ст. 147); порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю (ст. 1483); незаконне полювання (ч. 1 ст. 161); порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 1874); порушення законодавства про об’єднання громадян (ст. 1878); ухилення військовозобов’язаного від військового обліку (ч. З ст. 192); порушення правил адміністративного нагляду (ч. 1 ст. 196’); самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (частини 1 та 2 ст. 199); жорстоке поводження з тваринами (ст. 207’); заготівка, переробка або збут радіоактивного забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ч. 1 ст. 2272). Не підлягають звільненню від покарання особи, які були засуджені, наприклад, за іншими частинами зазначених статей КК 1960 р. (якщо немає інших підстав для такого звільнення), для застосування яких КК 1960 р. не передбачав адміністративну преюдицію (наприклад, ч. 2 ст. 147, частини 2 та З ст. 161, частини 1 та 2 ст. 192, ч. 2 ст. 196’, ч. 2 ст. 2272).
6. Згідно з підпунктом «г» підлягають звільненню від покарання особи, засуджені за злочини, передбачені такими статтями КК 1960 р., як ст. 78’ (пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопро-водів); ст. 97 (вбивство при перевищенні меж необхідної оборони); ст. 98 (вбивство з необережності), ч. 1 ст. 106 (умисне легке тілесне ушкодження), за умови, якщо зазначені особи вчинили вказані злочини у віці від 14-ти до 16-ти років. Це пояснюється тим, що за КК 1960 р. суб’єктом цих злочинів визнавалася особа, якій до вчинення виповнилося 14 років, а згідно зі ст. 22 КК 2001 р. кримінальній відповідальності за зазначені злочини підлягають особи, яким до дня їх вчинення виповнилося 16 років.
7. Відповідно до підпункту «д» підлягають звільненню від покарання:
1) особи, засуджені за заздалегідь не обіцяне приховування злочинів (ст. 186 КК 1960 р.). Щодо цієї категорії засуджених закон передбачає виключення, а саме: не підлягають звільненню від покарання засуджені за ст. 186 КК 1960 р. особи за заздалегідь не обіцяне приховування тяжких і особливо тяжких злочинів. Це пояснюється тим, що як КК 1960 р. (ст. 186), так і КК 2001 р. (ст. 396) передбачають кримінальну відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого або особливо тяжкого злочину. При визначенні того, чи належать злочини, вчинені до 1 вересня 2001 р., до злочинів тяжких та особливо тяжких, слід керуватися ст. 12 КК 2001 р. (див. п. 18 розділу II Прикінцевих та перехідних положень); 2) особи, зазначені в ч. 2 ст. 396 КК 2001 р., засуджені за ст. 186 КК 1960 р. При цьому слід мати на увазі, що навіть якщо особа була засуджена за ст. 186 КК 1960 р. за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого’ злочину, але така особа належить до члена сім’ї чи близького родича того, хто вчинив зазначений злочин, така особа підлягає звільненню від покарання. Це пояснюється тим, що згідно з ч. 2 ст. 396 КК 2001 р. зазначені особи не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування будь-якого злочину. До членів сім’ї та близьких родичів особи, яка вчинила злочин, належать батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки (п. 11 ст. 32 КПК).
8. Підпункт «е» передбачає звільнення від покарання осіб, засуджених на підставі нормативно-правових актів, що втратили чинність, а саме на підставі двох Указів Президії Верховної Ради Української РСР та України, зазначених у цьому підпункті.
2. Звільнити від покарання:
а) осіб, засуджених вперше до покарання у виді позбавлення волі за злочини невеликої тяжкості, вчинені у віці до 18 років, відповідно до вимог частини другої статті 12 та частини другої статті 102 цього Кодексу;
