ответов. Может, поговорим на отвлеченные темы.
– Мы, итак, отвлеклись. Берите билет.
– Может у вас дача имеется?
– Зачем?
– Мы б туда перенесли сдачу экзамена. Смотрите, какая рифма получается дача, сдача. Прямо-таки поэзия витает в этой плоскости.
– К сожалению, плоскости наши не пересекаются.
– Почему?
– Потому что моя дача не приспособлена к столь важным встречам.
– Ничего мы приспособим. Шампанского, коньячка возьмем, и все пойде. Как по маслу.
– А не будете о том жалеть.
– Диплом стоит жертв.
– Что ж я жду завтра. – Профессор написал адрес своей дачи, и как туда добратся.
На следующий день девушка на высоких шпильках по ямах и канавах приползла на дачу профессора.
– Я вас уже жду.
– Автобуса долго не было.
– Что ж приступим к делу.
– Приступим.
– Только в таком наряде вам будет не совсем удобно.
– Я разденусь.
– А солнышко не спалит вас?
– Я привыкла.
– Что ж раздевайтесь.
– Так сразу?
– А чего тянуть время. Как говорят, раньше сядешь, раньше выйдешь.
– Хорошо, – девушка легким привычным движением сняла платье.– А вы, почему не раздеваетесь?
– Я потом. Пошли за мной, – профессор повел девушку на дачный участок.– Вот видите.
– Что?
– Непорядок на даче. Все бурьяном заросло. Мне некогда, а супруга не хочет. Так вот вам задание – убрать бурьян.
– Весь?
– Вы ж хотите хорошую отметку получить?
– Конечно, стипендию ж хочется получать.
– Тогда приступайте.
Девушка до самого вечера рвала бурьян, окучивала рассаду, собирала мусор. Под конец болели ноги, руки, спина. Под маникюр набилось грязи, а ноги были поцарапаны колючим крыжовником и малиной. Но зато в зачетке появилась такая нужная отметка, честно заработанная, и никаких угрызений совести.
– Ну, як я тепер погляну в вічі Вірі??? – з сумом і розпачем дивився воротар футбольної команди "Вимпел" на мяч, що повільно перетнув лінію воріт. – тепер вона точно обізве мене обманьщиком, лузером і невдахою. І права буде, бо я ж їй обіцяв золоту обручку з діамантом, а цей гол перекреслив всі мої надіїї… Голова воротаря безсило впала на зелений газон…
– Про що тут мріяти? – незадоволено думав він, – Хіба можна з таким захистом на щось розраховувати? Це не він, а Товстоногов винен в голі, бо ніколи не встигає за форвардами-суперниками, і, відверто кажучи, вже давно відіграв своє і давно пора на пенсію, але де він найде таку дурницю. Правда, йому доводиться ділитись з начальником команди, щоб той дивився крізь пальці на його витівки. А його напарник? Про цього ж і говорити нічого – не вміє грати ні ногами, ні головою. Правда, в дечому він сильний партнер. Я не пліткар, але ходять чутки, що він завів шури-мури з дружиною тренера, а його слово в команді вирішальне… Ото ж бо виходить, що наша сила в плавках, а не в ногах.
Та хай буде захист у нас поганий, але, тоді здається, напад повинен бути на висоті, бо як говорив неперевершиний чарівник мяча Пеле "Ви забиваєте нам скільки можете, а ми вам – скільки хочемо." Ага ж! Держи кишеню ширше, наші забють! Вовченко… Ви знаєте Вовченка, який з воротарської умудряється бити вище воріт, а його напарник – Кроліков… Він добре грає на… балалайці і тому достатньо добре представляє нашу команду на оглядах художньої самодіяльності. Дубов ще грає в нашій команді, котрий порушує спортивний режим, а тренер дивитьсякрізь пальці. От як би я так робив, то мене зразу б з команди вигнали, а Дубову можна, бо його тесть в мерії працює. Отакий розклад у нашої футбольної команди. Що найбільш обідно те, що вони всі вийдуть сухими із води, а моя премія "коту під хвіст". Що там про каблучку мріяти, коли я не можу купити гуму для своєї "Оки", і доводиться пішки ходити на стадіон… Воротар ще глибше занурився в зелену траву, щоб нічого не бачити і нікого не чути.
А в цей час по полі несамовито гасав з високопіднятою правою рукою форвард супротивника. Він кричав, падав на землю, перекидався, задирав на голову футболку.
– Ура! – співала його душа. – Я забив гол! І мені виплатять за це премію і ми нарешті поїдемо з Наталі на Канари. Я буду чуйним, ніжним, уважним до неї, і нарешті, запропоную їй руку і серце. Вона не відмовить мені, хоч і яскрава красуня, бо хто іще в нашій команді може так добре забивати голи в чужі ворота. Всі тут ледарі і бовдури, і мені вже слід подумати про те, аби залишити цю команду, найти іншу, щоб піднятись класом вище. Тоді б я зміг їздити за кордон, а звідти б я привіз для своєї Наталі новеньку іномарку, як колись це зробив Рональдо для своєї нареченої. Отоді б вона по-справжньому покохала б мене, і ми б одружились.
– Бути завжди з Наталі– це таке щастя! Я тебе кохаю, Наталі! Це для тебе я забив такого чудового гола! – кричав на повні груди форвард, підбігши до трибуни, де сиділа його кохана. Трибуни теж несамовито кричали, а Наталі посилала йому повітряні поцілунки…
– О, так завжди, – подумав втомлено футбольний мяч. -Варто мені перетнути лінію воріт, як тут таке починається… Трімфи і трагедії, у одних – радощі через край, у других – горе без міри. Я не можу на це дивитись, я хотів би зробити всіх щасливими, але бачу що це неможливо. Мяч катався по траві і думав свою тяжку думку про таке невтішне відкриття, потім позіхнув щосили, не справившись з такими емоціями, та прямо на футбольному полі, у затишку воріт… лопнув, ніби його і не було. Та суддя все одно зарахував гол у ворота "Вимпела", бо згідно з правилами футболу, мяч який перетнув лінію воріт зараховується, навіть в тому випадку, коли він був спущений.
У кого бывает головокружение? Конечно, у политиков. Им поверили, им доверили, а они использовали это доверие в личных целях. Взобравшись на невиданную высоту, они смотрят, затем вниз с презрением и говорят "Как я вас всех кинул". У спортсменов тоже бывает головокружение от побед, к которым они шли тяжелым тернистым путем. Там на вершине их ждет почет и уважение, в нагрузку квартира в столице, тоже не мелочь, а приятная неожиданность. И, конечно, бывают головокружение у девушек, в силу их особенной чувствительности и способности строит воздушные замки.
К примеру, вот подъезжает к студентке химико-технологического института, которая живет от стипендии до стипендии, мужчина на крутой
