— А що може сказати цей зледачілий придурок[11] — здивувався такій несерйозній пропозиції від серйозної людини, за яку всі вважали Гостицького, Бондаренко.
— Не кажіть, не кажіть так, — заперечив Гостицький. — По-перше, Дєлов — колишній оперативник органів, тільки прокрався й одхопив за це десятку. Не виключена можливість, що він знає секрети специфічної термінології. По-друге, він, здається, працював якийсь час у Казахстані.
І все ж Бондаренко мало сподівався на придатність Дєлова в цій загадковій справі, але іншої ради не було, і хоч-не-хоч він пішов шукати Дєлова.
Знайти вихователя Дєлова в таборовому пункті — було не легке діло.
Засуджений за побутовий злочин, Дєлов належав до привілейованої частини в'язнів і не був зв'язаний ні з місцем роботи, ні з якимись певними обов'язками. На цьому таборовому пункті, де зосереджені були політичні злочинці, він почував себе у ворожому оточенні. Знаючи наперед, що перевиховати цих людей, які вважають себе за невинно засуджених, однаково не можна, вихователь Дєлов обмежив свою діяльність роздаванням газет та листів і неодмінною присутністю на розводах і перевірках. Порядком виховного нагляду він частенько заходив до хліборіза й на кухню і виходив відтіля ситий і задоволений. Таке дозвільне життя призвело до того, що Дєлов сам став подумувати про потребу якось активізуватись. Надто після того, як хтось на дверях його комірчини написав олівцем: «У Дєлова нет дєлов». Це, безперечно, була явна контрреволюція, і не завадило б на автора напису створити нове таборове діло, але як ти його знайдеш серед маси потайних людей?
А втім, може, саме це й спричинилось до того, що Дєлов зацікавився Беймбетом та його справою.
— Пункт десятий і одинадцятий? — перепитав він Бондаренка. — Але й якій же організації він міг бути? Вони пішли вдвох допитувати Беймбета.
— Ти в Алаш-Орді[12] був? — суворо спитав Дєлов, але простодушний Беймбет заперечливо захитав головою:
— Ні в Алага-Орда, ні в Кзил-Орда[13] ніколи не бував. Тільки в Джамбул на базар їздив.
— Значить, Алаш-Орда відпадає, — промовив, роздумуючи, Дєлов. — А ти есером не був часом? — спитав він підозріло й пошепки пояснив Бондаренкові: — У Казахстані траплялись з таким обвинуваченням, але то були здебільшого росіяни…
— Сером? — здивовано перепитав Беймбет і приклав долоню до вуха, щоб краще розчути дивне слово. — Сером не був. Колгоспником був, пас коні, вівці…
— А може, ти — «левый эсэр»? — допитливо прищулив око Дєлов, і Беймбет одразу закивав головою:
— Так, так, слідчий казав: «Ты левосерый конный милиционер», а я ні в кінній, ні в пішій…
— Ну, тепер усе ясно — йому сказано: «Ты левый эсэр, контрреволюционер», — закінчив консультацію Дєлов і пішов із барака в своїх виховательських справах до хліборіза.
— Мнда, політик!.. — саркастично процідив Гостицький, що здалека спостерігав сцену допиту, а Бондаренко, задоволений, що нарешті з'ясовано провину Кунанбаєва, сів з ним поряд на нарах писати скаргу.
— Давай-давай! — радісно потирає долоні Беймбет, щасливий, що і йому напишуть скаргу. — Так і пиши: ні в кінній, ні в пішій міліції не служив…
Дудорга (кримін. жаргон) — рушниця, гвинтівка
Мастирка (кримін. жаргон) — штучна рана чи пухлина, щоб дістати звільнення від роботи
Закосити (кримін. жаргон) — незаконно, симулюючи, дістати звільнення від роботи
Косарик (кримін. жаргон) — симулянт
Джуда джаман (казах.) — дуже погано
Трудило (кримін. жаргон), офіційно — завурче
По рогах (кримін. жаргон) — поразка в правах після відбуття кари
Темнити (кримін. жаргон) — плутати, пантеличити, казати про щось не так, як воно було насправді
Калим джок (казах.) — не було калиму чи якоїсь виплати
Придурок (кримін. жаргон) — в'язень, що перебуває в привілейованому становищі й не працює фізично, належачи до таборового начальства
Алаш-Орда (казах.) — єдина націоналістична, контрреволюційна партія в Казахстані за перших років революції
Кзил-Орда — обласне місто в Казахстані
