Именно поэтому большевистская украинизация, вызвавшая сильный резонанс в самых широких слоях общества, отнюдь не всегда и не всюду встречала поддержку и понимание. Одновременно с этим, получив на какое-то время «карт-бланш», деятели национального движения пытались удержаться на завоеванных позициях: украинизация стала прецедентом, с которым приходилось постоянно считаться.
Дальнейшая история Украины в советский период развертывалась в условиях конкуренции между интернационально и национально настроенными силами, причем и те и другие пристально контролировались из Кремля. Попеременно то одна, то другая сторона брала верх. Так, жесткий контроль над возможными «уклонами», сохранявшийся вплоть до смерти И.В. Сталина, уже летом 1953 г. сменился кратковременным «бериевским потеплением», на которое Кремль скоро отреагировал осуждением, но которое запустило процессы по повышению статуса украинского языка в период пребывания на посту первого секретаря ЦК КПУ П.Е. Шелеста (1963-1972). Однако победа (весьма условная) национально ориентированных сил была кратковременной, а глубина «украинизаторских» усилий была крайне далека от уровня 1920-х гг. На посту первого секретаря ЦК КПУ Шелеста сменил В.В. Щербицкий, пребывание которого у власти проходило под лозунгом превращения в недалеком будущем наций и народностей СССР в единую «советскую нацию».
Интернациональные лозунги господствовали на Украине вплоть до конца 1980-х гг., когда, воспользовавшись изменившимися условиями и лозунгами перестройки, ситуацией смогли овладеть этнопартократы и национально ориентированные силы. Итог всем хорошо известен – Советский Союз распался, а Украина в 1991 г. провозгласила свою независимость.
Бачинський Ю. Большевицька революція і українці: критичні заміткі. -Берлін, 1928; Галій Н., Новицький Б. Геть маску! Національна політика на радянській Україні в світлі документів. – Львів; Прага, 1934; Гармаш Р. Трагедія Хвильового – трагедія нашого покоління. – Торонто, 1948; Голубенке П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. – Нью-Йорк; Париж, 1987; Ковалевыми М. Опозиційні рухі в Україні і національна політика в 1920-1954 pp. -Мюнхен, 1954; Его же. Україна під червоним ярмом. – Варшава-Львів, 1936; Костюк Г. Сталінізм в Україні (Генеза і наслідки). Дослідження і спостереження сучасника. – Київ, 1995; Кошелівець І. Микола Скрипник. – Київ, 1993;Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX ст. – Київ, 1997; Maistrenko I. Borot'bism: A Chapter in the History of Ukrainian Communism.– New York, 1954; Майстренко И. Национальная политика КПСС в ее историческом развитии. – Мюнхен, 1978; Николішін С. Культурна політика більшовиків і український культурний процес. – Б. м., 1947; Петров В. Українські культурні діячі УРСР – жертви більшовицького терору. -Київ, 1992; Прокоп М. Україна і українська політика Москви. – Мюнхен, 1956; Соловей Д. Гол гота України. Московсько-більшовицький окупаційний терор в УРСР між першою і другою світовою війною. – Дрогобич, 1993; Его же. Україна в системі совєтського колоніялізму. – Мюнхен, 1959; Славинский М. Национально-государственная проблема в СССР. – Париж, 1938; Феденко П. Марксистські і большевицькі теорії національного питання. – Мюнхен, 1960; Чапленко В. Мовна політика більшовиків. – Нью-Йорк, 1976; Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1890-1941). Стан і статус. – Чернівці, 1998; Юрченко 0. Українсько-російські стосунки після 1917 р. у правовому аспекті. – Мюнхен, 1971.
Книга С. Николишина была написана еще в 1939 г., а опубликована в 1947 г.
SullivantR. Soviet Polities and the Ukraine 1917-1957. – New York; London, 1962.
Mace J.E. Communism and the Dilemmas of National Liberation. National Communism in Soviet Ukraine 1918-1933. – Cambridge, 1983.
Например, монография Дж. Армстронга, хотя и посвящена украинскому национализму, рассматривает в основном деятельность ОУН-УПА. См. Armstrong J. Ukrainian nationalism. 3-d ed. – Engkewood, 1990.
Liber G. Soviet nationality policy, urban growth and identity change in the Ukrainian SSR 1923-1934. – Cambridge, 1992.
Kaiser R.J. The Geografy of Nationalism in Russia and the USSR. – New York, 1994.
Martin T. The Affirmative Action Empire. Nations and Nationalism in the Soviet Union. 1923-1939. Ithaca and London, 2001.
«Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки. – Київ, 2003; Політика коренізації в радянській Україні (1920-30-і pp.). Науково-допоміжний бібліографічний покажчик. – Київ, 2003.
Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920-30-х років: соціальний портрет та історична доля. – Київ, 1992. С 70.
Солдатенко В.Ф. Незламний. Життя і смерть Миколи Скрипника. – Київ, 2002. С 142.
Даниленко В.М. «Українізація» 1920-х pp. і сьогодення. // Другий міжнародний конгрес україністів. Львів, 22-28 серпня 1993 р. -Львів, 1994. С 67.
Даниленко В.М. Згортання «українізації» й посилення русифікаторських тенденцій у суспільно-культурному житті радянської України в 30-і pp. // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика. Збірник статей. Вип. 2. – Київ, 1996. С 98.
Кульчицький С.В. У площині державного співіснування. Радянська Україна і Радянська Росія: відносини між першою і другою світовими війнами // Політика і час. 1996. №5. С 62.
Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні. 20-30-ті роки.-Київ, 1991. С 250.
Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки… С 19.
Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки… С 19.
Там же. С 13.
Букач В.М. Политика украинизации в первой половине 20-х годов (Материалы к курсу по истории Украины и украинской культуры). – Одесса, 1997. С. 49.
Дашкевич Я.Р. Українізація: причини і наслідки // Слово і час. 1990. № 8. С. 58-60.
Дашкевич Я.Р. Українізація: причини і наслідки // Слово і час. 1990. № 8. С. 58-60.
«Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки… С. 62, 66.
«Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки… С 59.
Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції 20-50-ті роки XX ст. – Київ, 1994. С 45.
Чумак В.М. Вплив політики українізації на українську емиграцію (20-ті – поч. 30-х pp.) // IV Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26-29 серпня 1999 р. Доповіді та повідомлення. Історія. Част. II. XX століття. – Одеса-Київ-Львів, 1999. С 405.
Чумак В.М. Ставлення західноукраїнських політичних партій і організацій до політики українізації в УСРР 1920-х – на поч. 30-х pp. // Наукові записки Інституте політичних і етнонаціональних досліджень. Вип. 13. Схід и захід України: проблеми єднання. – Київ, 2001. С 194.
Даниленко В.М. Згортання «українізації» й посилення русифікаторських тенденцій у суспільно-культурному житті радянської України в 30-і pp. С. 97.
Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920-30-х років. С. 79.
Даниленко В.М. Згортання «українізації» й посилення русифікаторських тенденцій у суспільно-культурному житті радянської України в 30-і pp. С. 99,103.
Шарпатий В.Т. Участь М.О. Скрипника в українізаційних процесах 20-х років // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика. Збірник статей, вип. 2. – Київ, 1996. С 38.
См. «Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки…
См, напр., Бутенко В.І. Шкільна освіта на Харківщині (20-ті pp. XX ст.) // Вісн. Харк. Ун-ту. № 401. Історія України. 1998. Вип. 2; Гриневич О.В. Рівноправність мов та проблема українізації в 20-30-х pp. XX ст. на Миколаївщині // Рідна стежина. Часопис історії і практики національного виховання. Пошуки. Проблеми. Знахідки. Досвід. – Миколаїв, 1994. Вип. 1.; Гриневич О.В. Розвиток національної школи на Миколаївщині в 20-30-ті рокі // Історія України: маловідомі імена, події, факти. – Київ, 1999. Вип. 7.; Гусєва CO., Цобенко М.М. З досвіду розв'язання національного питання на півдні України (1920-30 pp.) // Український історичний журнал. 1991. № 2; Сурабко Л. Українізація на Чернігівщині в 20-30-ті роки // Сіверянський літопис. 1997. № 5. С 6-11.
Сергійчук В.І. Етнічні межі і державний кордон України. – Київ, 1996; Он же. «Українізація Росії». Політичне ошуканство українців російською більшовицькою владою в 1923-1932 роках. – Київ, 2000.
