Философско-автобиографические произведения писателя Евгения Козлова, переведенные на украинский язык. Перевод с русского языка произведен электронным способом, поэтому переведенный текст не только далек от идеала, но и может быть весьма неточен. Впрочем, в первую очередь, для писателя важен символизм данной публикации. В сборник входит философский очерк “Агнозис” (2020), а также автобиография жизни и мышления писателя, название которой “Я пацифист, девственник, трезвенник, вегетарианец” (2022). Філософсько-автобіографічні твори письменника Євгена Козлова перекладені українською мовою. Переклад з російської мови зроблено електронним способом, тому перекладений текст не тільки далекий від ідеалу, а й може бути вельми неточним. Утім, передусім для письменника важливий символізм цієї публікації. До збірки входить філософський нарис "Агнозис" (2020), а також автобіографія життя і мислення письменника, назва якої "Я пацифіст, незайманий, непитущий, вегетаріанець" (2022).
неможливо пробачити, бо люди, які чинять насильство, знають, що вони творять. Моральній людині прощення не потрібне, бо вона невинна, вона відмовляється від лиходійства насильства, а отже, відмовляється від статевого акту. Моральна людина незаймана. Любляча людина не завдаватиме собі або кому-небудь страждань. Як і нелюбимим людям, вона не завдаватиме страждань. Безумовно, любов вносить у життя людини нерівність. Але ця нерівність малопомітна, це відмінність між моральністю і досконалою моральністю, вони однакові, але водночас досконалість краща за все. Тому моральна людина відкидає всяке насильство, а щодо коханої людини вона навіть і не думає про те лиходійство. Однак до всіх людей потрібно ставитися однаково цнотливо. Потрібно поважати людську недоторканність і потрібно не порушувати нічий особистий простір. У невинності людини укладена досконала моральність. Після всього вище описаного виникає важливе питання — якщо дітонародження передбачає біль і страждання, а значить воно аморальне, то невже дітонародження потрібно зовсім відкинути, щоб жити морально? Безумовно, дітонародження породжує все більше мучеників у світі, дітонародження живить смерть і наповнює світ стражданнями. Якби в усьому цьому песимістичному світі хоча б один день ніхто б не вмирав, не хворів і не страждав, то цей світ не був би настільки жахливий, цей один день став би справді святковим радісним днем. Але єдиний день, коли не було людських страждань і єдиний день, коли живі істоти не мучилися від насильства людини, цей день був тоді, коли зовсім не було людини. Доки в людини не з'явився розум, людина подібно до тварини не усвідомлювала страждання, відчувала їх, але не рефлексувала, і тому не могла осмислити страждання і зненавидіти їх. Утім, майбутнє людства показало, що люди стали розумними, але не стали моральними. Я говорю про розумну моральність, про моральність розуму. Тільки розум укупі з моральністю зможуть змінити цей світ на краще. Що стосується дітонародження, то воно можливе, але тільки за певних умов. По-перше, потрібно усунути будь-які страждання, зокрема й страждання вагітності та пологів, наскільки й потрібно усунути біль статевих зв'язків. Мені здається, що люди майбутнього перестануть народжуватися, але будуть зростати поза людьми, будуть відтворюватися з двох статевих клітин, початок цього можна вже спостерігати і сьогодні. Як і статеві зв'язки втратять свою актуальність. У світі житимуть незаймані особистості вільні від статевих зв'язків. Ознаки безстатевості можна спостерігати вже сьогодні. Другою умовою є позбавлення від страждань усього світу. Дітонародження якщо й можливе, то тільки в ідеальному досконалому світі, в якому подолано всі хвороби, всі страждання, весь біль, у цьому світі вже немає насильства, воєн, і немає в цьому світі нерівності. Бажання батьків блага для своєї дитини цілком зрозуміле і доброчесне, тому для дитини потрібно створити добрий світ, якщо дитина і народиться, то тільки в моральному світі. Ось яким має бути моральне прагнення батьків — створити ідеальні умови життя для себе і для своєї дитини. Тому аморально, коли дитина народжується у світі протилежному, у песимістичному світі, в якому вона буде страждати, зазнавати болю, її піддаватимуть насильству і вона буде всіляко обмежена. Аморально прирікати свою дитину на неминучі страждання і неминучу смерть. До народження дітей усьому людству потрібно готуватися. Коли батьки готують дім до народження своєї дитини, вони роблять у цьому домі ремонт, роблять свій дім найбезпечнішим для дитини, цей дім прикрашають. Подібно до цього і весь світ потрібно підготувати до дітонародження. А якщо світ жахливий, бо в ньому є страждання і смерть, то для чого наповнювати цей світ дедалі більшою кількістю мучеників? Якби люди замислювалися про це, то перед дітонародженням, вони б замислювалися про те, як вони можуть змінити світ, у якому вони живуть, і найголовніше, як вони можуть змінити себе і почати жити морально. Але здебільшого люди не думають про це, а просто живуть тваринним фізіологічним життям, анітрохи не думаючи про майбутнє. Утім, можливо, світ не змінюється настільки швидко, як би мені хотілося, тому і народжуються все нові люди, для продовження довгого процесу зміни світу на краще. Але чи з такою метою їх народжують, і, подорослішавши, чи з такою метою вони живуть? Процес тому й довгий, тому що про це прагнення знають небагато і мало хто сприяє еволюції моральності. Спотворило уми поняття мучеництва. Якщо люди називають мучеництво благом, то тоді вони погоджуються з усіма стражданнями, які є у світі. Мучеництво аморальне. Жертовність аморальна. Потрібно, щоб людство зненавиділо всяку муку, зненавиділо страждання кого-небудь. Які чудеса найбільше жадають побачити люди? Найчастіше вони бажають зцілення хворого страждаючого тіла і воскресіння мертвого тіла. Насправді людям ненависний біль, їм ненависні хвороби, але найбільше людям ненависна смерть. Парадокс свідомості в тому, що люди виправдовують те, що вони настільки ненавидять. Однак зміна світу полягає не в зціленні і не у воскресінні. Зміна світу полягає в безболісності й у безсмерті. Здається мені, що люди народжують нових людей єдино для того, щоб вони змінили світ за них, якщо вони не змогли, то, можливо, їхні діти зможуть. Але як показує історія, і в тих також не виходить. І тому дітонародження не припиняється через це постійне перекладання своєї відповідальності на інших. Майбутнє дітей залежить від минулого їхніх батьків. Але не діти сьогодні мають бути моральними, а самі дорослі люди мають досягти моральної досконалості, які в майбутньому і покажуть своїм дітям цей світ. Але яким буде цей світ? У відповіді на це питання вся суть життя. Що ж стосується статевих стосунків, то вони також можуть виникнути тільки в ідеальних умовах. По-перше, між дорослим чоловіком і дорослою жінкою має виникнути взаємне кохання, у них мають спалахнути взаємні почуття одне до одного, це статеве тяжіння має бути взаємним. Повноцінне тільки взаємне кохання. Друга умова полягає у взаємній вірності. Вірність моральна. Тоді як невірність аморальна, наскільки і стосунки без взаємної любові аморальні. Вірність — це статевий потяг і любовне почуття тільки до однієї людини протягом усього життя. Досконале кохання можливе тільки між дорослим незайманим і дорослою незайманою. Моральними є тільки дорослі незаймані стосунки, тоді як усяка розбещеність аморальна. Поцілунок буває тільки раз у житті людини, або ніколи. Подібно до цього і любов виникає в людині тільки раз у житті, або ніколи. Моральні тільки досконалі стосунки. Для зародження любові в людях важлива взаємність почуттів. Якщо людина не любить іншу людину, але дозволяє їй любити, то це аморально. Любовні стосунки не повинні приносити людям будь-які матеріальні вигоди. Важлива невигідність і важлива антиматеріальність статевих стосунків. І найголовніше це взаємна вірність