— Ти дещо забуваєш, — відповіла Бейлі. — У мене ж заняття.
— А ти їх просачкуй.
— Легко вам говорити, містере Шістнадцять мільйонів доларів.
— Який зиск із цих грошей, якщо мені ні на кого їх витратити? Сама подумай.
— Отож-бо, отакі слова мені більше імпонують. Може, ця поїздка і дійсно є непоганою ідеєю.
Бейлі міцно притисла своє голе тіло до Пітера. Тільки-но вона хотіла поцілувати його, як зателенькав дзвоник унутрішнього зв'язку.
— О, це моя китайська свинина! — вигукнула Бейлі з хтиво-пожадливою усмішечкою і буквально вискочила з ліжка.
Вона загорнулась у білий плюшевий халат, який взяла зі шкіряного крісла біля вікна. Пітер, дивлячись на неї, не міг не пригадати той час, коли він опинився в цьому кріслі, вперше прийшовши на квартиру до Бейлі. Хіба ж можна забути той прекрасний еротичний танок, який вона для нього виконувала? І те, що було потім…
— Ти їстимеш у ліжку? — спитала Бейлі.
— Авжеж, — відповів Пітер. — А коли поїмо, то можна буде ще трохи порозважатися, еге ж?
Бейлі, виходячи з ванної, спокусливо посміхнулася і звернула до вітальні. Проте за кілька секунд вона повернулася не зі свининою в руках, а з пістолетом біля скроні.
— Привіт, вибачте, що отак вриваюся без попередження, — сказав Деву, випромінюючи сарказм. — Я не сильно вам завадив?
Він підштовхнув прекрасну безпорадну Бейлі до краю ліжка й міцно притиснув довгий глушник свого пістоля до її правої скроні. І чим міцніше він тиснув, тим більше вона зіщулювалася від страху, підкоряючись його наказам.
— На Бога, що ти тут робиш? — сердито вигукнув Пітер.
— У нас із вами є одна невеличка незавершена справа, адвокате, — відповів Деву.
— Пітере, що відбувається? Хто цей чоловік? — тремтячими губами спитала Бейлі.
Деву захихикав.
— А ти що, їй нічого не розповів?
Пітер хотів було вдати з себе дурбаса. Заперечуй, заперечуй! - підказував йому внутрішній голос. Але не було ні сенсу, ані можливості. Деву явно не жартував.
— Люба, я тобі зараз усе поясню, — пробелькотів Пітер, марно намагаючись заспокоїти Бейлі.
— То вже поясни, зроби ласку, — погрозливо сказав Деву. — Можеш почати з того, що скажеш мені, де мої гроші.
Пітер різко сіпнув головою, не вірячи своїм вухам.
— Які ще твої гроші?
— Решта суми, адвокате. Тобі не здається, що на цей час ти вже мав би її переказати? Де гроші?
— Що? Ти що, здурів? Радуйся, що я не став вимагати назад початковий внесок. Якщо ти не читаєш газет і не дивишся телебачення, то нагадую: далеко не все сталося так, як планувалося.
Легким поштовхом руки Деву кинув Бейлі на ліжко. Тепер у його пістоля була нова мішень — проміжок між очима Пітера.
— Можливо, але якщо ти ще не сліпий і не глухий, то підказую: це не переговори. Торг тут недоречний, — сказав він. — Я прийшов за своїми грошима.
Пітер підняв обидві руки долонями вперед.
— Добре, добре, заспокойся. Одержиш ти свої гроші. — І з цими словами він кивнув на портативний комп'ютер Бейлі, чорний «Мак бук», що стояв на столі в кутку. — Я можу переказати їх негайно.
— Гарна відповідь, — мовив Деву з самовдоволеною усмішечкою. — Тут іще один маленький нюанс. Тобі доведеться переказати трохи більше, аніж ми домовлялися.
Пітер спантеличено закліпав очима. І відчув лють через власну безпорадність та приниження.
— Скільки? — спитав він.
— Зараз пригадаю… Яку ж там цифру бачив я у газетах? Здається, шістнадцять мільйонів?
— Тепер я точно бачу, що ти з глузду з'їхав, — сказав Пітер. — Та я швидше помру, аніж віддам тобі всі гроші.
Усмішечка Деву розпливлася на все обличчя.
— Знаєте, адвокате, я чомусь вам вірю. Та все одно це був ризик від самого початку, еге ж? — Він звів пістоль. — Тому завжди корисно мати план Б.
І з цими словами Деву різко перевів пістоль на Бейлі.
— О Боже, будь ласка, не треба! — стала благати вона, відповзаючи до бильця ліжка і кладучи на нього руку.
— Прекрасно вас розумію, дівчинко, — сказав Деву. Й обернувся до Пітера. — Ну то як, адвокате? Передумали? Чи нехай молода красуня помирає?
Пітер глянув на Бейлі, очі якої переповнив тваринний страх. І чому він з нею здибався? Що він у ній знайшов?
Бейлі тремтіла, абсолютно втративши над собою контроль. І все це через нього.
Прокляття! Гру програно. Цілком і повністю. Вибору він не має. Узагалі ніякого. Чи, може, все ж таки є?
Підвівшись із ліжка, Пітер підійшов до комп'ютера Бейлі.
— Як прийшло, так і пішло, — сказав він.
Він з'єднався з банком на Кайманах і ввів код та пароль свого анонімного рахунку. Ще кілька разів натиснувши на клавіші, він приготував переказ шістнадцяти мільйонів доларів. І кожен нуль, який він вдруковував, був для нього як кинджал у серце.
Пітер повернувся до Деву.
— Куди переказувати?
Деву вихопив Бейлі з ліжка і буквально витяг її на середину кімнати.
— Стань отут разом з нею, — наказав він. — А то знаю я вас, іще обдурите.
Наставивши на них обох пістоль і самовдоволено хихикнувши, Деву підійшов до комп'ютера і став натискати на клавіші. Одним оком він позирав на екран, іншим — на Пітера і Бейлі.
Пітер обережно, майже непомітно зиркнув на свій «ролекс», подумки рахуючи секунди. П'ять. Чотири. Три. Дві…
Раптом комп'ютер Бейлі вибухнув гучним дзеленчанням, на якусь мить ошелешивши Деву. То Пітер завів сигнал умонтованого будильника.
Вперед!
Пітер кинувся до пістоля і вибив його з руки Деву на підлогу. З розбігу гепнувши Деву об стіну, він став завдавати йому ударів — раз, іще раз!
І Деву упав. Однак не знепритомнів.
У них була приблизно однакова статура, але не однакова підготовка.
Лежачи на підлозі, Деву різкою підсічкою звалив Пітера з ніг і наскочив на нього. І став гамселити Карлайла по обличчю так, що тому бійка коло фонтана здалася сваркою двох хлопчиків у пісочниці. Який там пістоль! Він і без нього вб'є його — старим доісторичним способом!
Раптом наче грім серед ясного неба гримнув голос Бейлі — і бійка відразу ж припинилася.
— Ані руш!!! — заволала вона.
Пітер з полегкістю зітхнув так глибоко, що йому аж запаморочилося в голові. Чи, може, то внаслідок ударів, що їх завдав Деву?
Втім, яка різниця? Головне те, що пістолет тепер у Бейлі. Думай, і швидше! - наказав він собі. Про виклик поліції і мови не може бути. Треба щось терміново вигадати.
Але Деву вже придумав.
— Крихітко, ти що, збираєшся мене встрелити? — спитав він, зробивши крок до Бейлі.
— Так. Саме так вона і вчинить, — сказав Пітер.
— А я кажу — не вчинить. — Із цими словами Деву зробив іще один крок. Тепер він був за шість футів від неї, а це вже небезпечно.
— Бейлі, якщо він ступить іще хоч крок, — стріляй. Просто натисни на курок і все.
— Вона цього не зробить, — сказав Деву. — Вона ж не вбивця, як ти. Правда ж, Бейлі?
— Не наближайся до неї, кажу тобі! — гаркнув Пітер.
Утім, Деву вчинив саме так.
— Стріляй! — заволав Пітер. — Пристрели цього виродка, ну!
І Бейлі натиснула на курок, щосили намагаючись твердо тримати руку.
Пуф! — проскочила куля крізь глушник. Звук був такий тихий, що Пітер його не почув. Зате він його відчув.
Якого бі…
Пітер поглянув на маленьку дірку в своєму животі, з якої на труси потекла цівка крові. Його відкинуло назад, і ноги стали як ватяні.
Він ніяк не міг збагнути: що ж трапилося секунду тому? Невже це дійсно трапилося?
— Бейлі, ти що?! — спитав він, хапаючи ротом повітря. Вона похитала головою, і на її вустах з'явилася — не може бути! — посмішка.
— Знаєш, Пітере, хоч ти і мальований красень, а трахальник з тебе нікудишній.
Деву просунув руку під короткий халат Бейлі й узявся за її апетитну сідницю.
— Тільки не треба мені триндіти, — сказав він, притягуючи її до себе. — Я знаю, що тобі подобалося з ним ужарюватися. Не кажи йому цього, йому ж і так зле.
Виряченими від болю й подиву очима дивився Пітер, як вони цілувалися. І то був не просто цьом у щоку, а поцілунок узасос.
О Господи, ні! Не може бути. Деву і Бейлі?
Пітер упав додолу, притиснувши руку до живота, що вже починав нестерпно боліти. Крізь його пальці точилася кров. Він важко дихав, а зір почав тьмяніти.
Деву відхилився від Бейлі, обернувся і з ядучою усмішечкою поглянув на Пітера.
— І що тільки не зробиш заради грошей, правда ж, адвокате? — сказав Деву, вкладаючи в свої слова максимум іронії.
— Але ж… я тебе витяг із в'язниці. Ми ж підписали угоду.
— Недоумкуватий адвокате! Ти ж робив це не для мене. То був твій черговий шанс злупити з клієнта бабки. І ти ним скористався. Як і я своїм шансом — сьогодні. Ти слабка ланка, Пітере. До того ж ти заслуговуєш на смерть, бо збирався вбити отих дітлахів. І свою кохану дружину.
