самим звикають одне до одного. Тривалість цнотливих стосунків, по-перше, доводить щирість почуттів, а по-друге, сприяє виробленню довіри між партнерами. Адже статева близькість це дуже страшно, і щоб не боятися, необхідна не лише довіра, а й розуміння та підтримка. Тому перший поцілунок у житті може відбутися тільки в день весілля. Одного разу, або ніколи.
Статева глобалізація — ось що важливо. Важливо насамперед бачити людяність, по суті своїй безстатеву. Адже через статеві визначення та орієнтації стільки чвар серед людей.
Для чого мені статева приналежність, коли коханої дівчини Аріни, яку я кохав, поруч зі мною немає. Але мені продовжують ставити запитання, пов'язані зі статевими питаннями, відповідати на які мені тепер нецікаво. Я згадую про свою стать, тільки тоді, коли я думаю про неї.
Зло мілітаризму
Річ у тім, що в цій мілітаристській країні не цензурують убивство, тут навчають убивства в армії і тут вихваляють військових убивць. Якраз таки цензура виступає проти пацифізму, проти пацифістів, які не вбивають нікого і ніколи та інших закликають до того миролюбства. І поглянувши на нещодавно ухвалені закони, ви виразно можете простежити цю саму цензуру. Але, незважаючи на це, я писав, і писатиму про пацифізм. Тільки гірко бачити, що цей огидний мілітаризм проник і сюди. І тут справа навіть не у віці журі, бо я знаю дорослих пацифістів, тут справа в їхніх особистих уподобаннях. І сподіваюся, у своєму суддівстві вони не спиратимуться на свої (з моєї точки зору) забобони. 14.04.2021 (Мій коментар під записом групи літературного конкурсу "Ліцей", у якому член журі висловився в мілітаристському ключі)
Миролюбність починається з себе:
— ніколи не брати в руки зброю
— нікого не захищати насильством
— не бути мужланом (військовим або силовиком)
— проповідувати миролюбність пацифізму
— засуджувати все, що пов'язано з армією і війною
— відкидати забобони патріотизму та націоналізму
Творчій людині потрібно творити етичну просвіту саме в епіцентрі зла, про пацифізм потрібно говорити саме в мілітаристській країні.
Головна ідеологія воєнщини це гроші. Криваві гроші, і попутне мародерство. Якщо вони виживуть і переможуть, шляхом масових убивств і масового насильства, то отримають гроші і нагороди. Якщо вони помруть під час бойових дій, то тоді їхні родичі отримають гроші. І наскільки я розумію, за смерть дають більше.
Війна — це боротьба дзеркальних відображень.
Руйнівники міст запевняють — ми все збудуємо заново. То для чого було потрібно руйнувати? Щоб робити те, що й так було готове? Марне дійство. Добре, припустімо, будинки ви побудуєте. А вбитих вами людей воскресите? Я зрозумів, ви думаєте, що вони нових людей народять. Це цинічно, це стирає унікальність кожної особистості, але для вас це нормально, я розумію. А якщо вони відмовляться народжувати? Завезете з інших земель, депортація, зрозуміло. На все у вас передбачена відповідь. Ось тільки одне питання, останнє. Для чого ця трата ресурсів, коли їх можна було використати не на відновлення, а на облаштування і поліпшення вже створеного, вже народженого? Підозрюю, у вас є відповідь. От тільки не хочу її навіть чути.
Якщо відбуваються війни, то тут виникає питання, а для чого тоді дипломатія, за що вони отримують свої величезні зарплати? Це схоже на те, якби я, будучи художником, говорив — я спробував намалювати, але в мене нічого не вийшло, проте гроші за роботу я прошу. Питається, за що? Але у випадку дипломатів усе набагато гірше, адже від невдачі художника буде порожнеча, а від невдачі чи бездіяльності дипломатів станеться щось непоправне. Різний ступінь відповідальності.
Ваше мислення тупо старече, давно прогниле. Як ви не зрозумієте, що майбутнє в молодих, а вам уже давно пора відійти вбік. Але ні, все тремтячою зморшкуватою куксою діагнози і рецепти виписуєте, навіть не підозрюючи про те, що самі давно вже не те що хворі, а душевно померли. (мій коментар у відповідь)
Ну так, як і було завжди. Для вас, мілітаристів-патріотів, миролюбна розумна людина є божевільною, тоді як мужики, які чинять насильство, руйнування, для вас здорові, вони нібито герої. У вас перевернута свідомість, ви начисто промиті релігією державності (імперіалізму чи якимись іншими). Викриваєте секту, коли самі є адептом владної релігії державності, і заповіді для вас закони. Подумайте про це на дозвіллі. (мій коментар у відповідь)
Можу перерахувати, але ви все назвете ідеалізмом і утопією. Для тих, хто звик жити в антиутопії, жодних альтернатив не може існувати, стабільність зла для них понад усе. (мій коментар у відповідь)
Закон не порушується, оскільки є закон про альтернативну цивільну службу. Але якщо хочете знати мою особисту думку, то я вважаю армію чимось глибоко аморальним, злодійським і злочинним, я її ненавиджу. І моя ненависть не розмита. Також і всіх пропагандистів армії мілітаризму я вважаю аморальними підлими людьми. І цьому вашому злу є альтернатива. Цьому можна тільки порадіти. (мій коментар у відповідь)
Якщо в сім'ї всі пацифісти, то вони всі проти насильства і готові померти, не вчинивши насильства.
Нікого і ніколи. Той, хто захищається насильством, чинить так само, як і насильник. Відповідати насильством на насильство так само нерозумно і аморально, як на блуд відповідати блудом, на крадіжку крадіжкою.
Уявляю, як ви вислуховуєте нагірну проповідь Христа і кажете — "Якось вузько і безглуздо". Стара людина ви, все живете по око за око, в цій низості мислення, а все, що вище, для вас є утопією. Так тим, хто звик жити в антиутопії, все інше бачиться незвичним і абсурдним. Звикання нічого не змінює. (мій коментар у відповідь)
Річ у тім, що саме ви, мужики, і створюєте всіх злочинців і маніяків, своїм мужицьким вихованням, армією. Проголошуючи, що насильство можна іноді чинити, розв'язуєте тим самим собі та іншим руки. Ось вони і роблять, що хочуть. Ви їх навчили насильства. Тому доки є такі люди, як ви, маніяки, тільки нереалізовані теоретики, то будуть і практикуючі. Щоб вас не було потрібно повсюдно виховувати і вчити пацифізму. Але державі не потрібні пацифісти, державі потрібні маніяки, які за наказом будуть творити насильство заради своїх вигод, прикриваючись патріотичними гаслами. (мій коментар у відповідь)
Про нафталінових старців
Я особисто в літературних колах ніхто і мало що тямлю в усьому цьому. Але думка обізнаної людини, а саме думка представленого у відео письменника, мені цілком знайома. У мистецьких колах все так і є. Щоб художнику організувати виставку, йому б добре спершу
