критикуються своєю ж аудиторією. Коли ви слухаєте оптимістичного пропагандиста, знайте, він чудово обізнаний про те, як потрібно обдурювати маси. Ось тільки, якщо його оптимізм не виправдається, його одразу ж виштовхнуть із трибуни, хоч би як він виправдовував реальність.
У перші дні звучали тільки антивоєнні гасла розумної частини населення, тільки потім активізувалися пропагандисти. Це цікавий факт. Методички вони отримали трохи пізніше.
20 березня Noize MC виступив у Берліні на благодійному антивоєнному фестивалі "Sound of Peace". Відео виступу є в YouTube. У той час як тут чути крики про культурне скасування. Так, можливо, відкидається деяка частина, причому не найкраща. І це правильно, адже якщо, приміром, я, вчинивши поганий вчинок, раптом побачу, що мою творчість через це піддають критиці, я сприйматиму це з належним розумінням. Який творець, такі й творіння.
Гординя властива людям, які мають владу. Якби Толстой справді був володарем дум, то не було б воєн і того насильства, яке тоді відбувалося і відбувається зараз. Як виявилося, володар дум нині це телевізор і божевільний дід, який любить історію воєн. (мій коментар у відповідь)
Коли я сказав батькові про те, що я вважаю всіх тих, хто зараз воює, лиходіями, на це він мені коротко відповів — заткни рота. Ось і вся розмова поколінь. Як же виявляється попереднє покоління жахливо аморальне, принаймні, деякі його представники.
У Невзорова вивішені фотографії обвуглених трупів солдатів, що лежать біля підірваних танків. Тут хочеться запитати у всіх мілітаристів — саме це видовище вас так приваблює, саме цьому присвячені всі ваші хвалебні оди війні? Я знаю, що вам подобається одягатися в солдатський одяг, для вас це всього лише рольова гра. Але чому ж ви не зображуєте горілих мерців із розірваними кінцівками і розтрощеними головами? Адже це найдостовірніший образ війни. Розумію, що для вас війна, мабуть, виглядає інакше. Але для мене саме так, і я в такі війнушки відмовляюся грати.
Думки про смерть
Смерть спіткає кожну людину, і лиходія, і людину доброчесну, і жебрака, і багатого, ніхто не безсмертний. Тут важливо розуміти, якою людина помирає. Пацифіст помирає зі знанням того, що він не вчинив зла насильства, нікого не вдарив, не вбив, а отже, він моральний. Солдат же помирає, будучи лиходієм убивцею, аморальним негідником, і така доля жахлива. Солдат мститься і з гаслом смерть за смерть забирає одне життя заради іншого життя і тим самим створює світ (країну), побудований на насильстві та крові. Таким чином, створюється проклятий світ, який нащадки можуть тільки ненавидіти, адже будучи інтелектуально розвиненими, вони знатимуть, в який жахливий спосіб, було влаштовано їхнє народження. Це те ж саме, якби мешканцям будинку сказали, що будинок, в якому їм доведеться жити, побудований на кістках. Але у світі багато цинічних людей, яких цілком усе влаштовує або ж вони про те особливо не замислюються. Їхня логіка проста — якби не сталося лиходійства, то не було б мене. Але що таке смерть? З буддійської точки зору, якби я не народився тут, то переродження відбулося б на іншій точці земної кулі. Однак багато хто переконаний, що народитися саме тут велике благо, там, де життя дарується насильством. Ще дивно читати, як воєнолюбці переймаються моїм передбачуваним не народженням, якби мої предки були пацифістами, але водночас їхня фантазія не йде далі цього, але ж вони могли б уявити собі життя всіх ненароджених дітей, усі викидні, аборти, невикористовувані статеві клітини, з яких могли б вийти унікальні особистості, і яких також можна було б пожаліти. Наприкінці своєї хаотичної думки скажу, що люди просто виправдовують лиходійства, мовляв, так світ влаштований, що якщо хочеш вижити, будь згоден на насильство. Але якщо природа так аморально влаштована, то людина має розум для того, щоб чинити опір їй, і має можливість бути моральною, а отже, пацифістом. Смерть же своєю чергою нікого не пропустить, вчорашні лиходії сьогодні прах, квітучі імперії в руїнах, важливим є тільки особистий моральний вибір, яким ти будеш її зустрічати.
Два способи придушення мілітаризму
У своїй книзі "Пацифісти" я дійшов висновку, що існують два відомих мені способи придушення мілітаризму. Перший пов'язаний з відмовою від дітонародження, це означає, що людина відмовляється поповнювати армію новими солдатами. Друге розв'язання цього питання пов'язане з вихованням дітей, іменоване просвітою про миролюбність пацифізму. Але варто поглянути на те, як сучасних дітей псують мілітаризмом, з яким жахливим завзяттям і агресією їхні уми промивають пропагандою, не тільки з боку освітніх установ, а й з боку батьків, тоді приходить розуміння, що другий підхід важкодосяжний. Залишається лише одне, жити незаймано, щоб школи спорожніли, і, можливо, тоді ідеологи зла, втративши об'єкт одурманення, задумаються про неправильність свого вибору. Як протестом може бути відмова від роботи, так і відмова від дітонародження також може вважатися дієвим протестом. Такий мій особистий одиночний протест.
Проти консерватизму дітонародження
Усе, що ви описали, сучасно й актуально, а ви все в дрімучій архаїці прибуваєте, наскрізь прогнилій від старості. Ваші так звані традиційні цінності — це архаїчні аморальні омани. Сучасній людині потрібна свобода, зокрема й свобода від статевих стосунків. Рід людський вимре тільки тоді, коли на Землі залишиться всього одна людина, а поки людей мільярди, про це не варто і заїкатися, нерозумно про це навіть говорити. (мій коментар у відповідь на тему статевих стосунків)
Смішно, про яку підневільність ідеться, коли людина завжди має вибір. Я особисто в армії не був, мені 32, також існує альтернативна служба. Можна стати дезертиром, можна відмовитися від армії і піти на тюремне ув'язнення, сховатися, втекти, виїхати. Ось наскільки великий вибір, а ви тільки й умієте повторювати — тааак влаштовано. До того ж протест пацифіста проти армії може полягати у відмові від дітонародження, щоб не поповнювати армію новим гарматним м'ясом. Але ви не зрозумієте. Повторюся, про все це я говорю у своїх книгах, розгорнуто, кому треба, той знайде. (мій коментар у відповідь)
Уже не вперше мені зустрічається релігійна жінка, у якої є дитина і яка відчуває наді мною уявну перевагу. Ніби тому що вона брала участь у зляганні і згодом народила дитину, це робить її дорослішою за мене. Невже тертя геніталій дорослішає? Чи виховання дитини дорослішає? І що ж, я також знайомий із вихованням, маю молодшого брата, я так само віддавав йому свої ресурси, як матеріальні, так і емоційні. Однак цей досвід дорослішим мене не зробив. Дорослість
